«Гайдамаки» під’єднали Sziget до системи

Третього дня виступи на Головній сцені фестивалю Sziget відкривав український гурт «Гайдамаки».
Навколо сцени юрмились глядачі, серед який були як прихильники колективу – їх легко було відрізнити за національними прапорами, яких було доволі багато, так і інші фестивальники, які вирішили заздалегідь зайняти собі місце до виступу сьогоднішніх хедлайнерів – гурту Prodigy.
Виступили «Гайдамаки» дуже натхненно і вдало, безповоротно під’єднавши публіку до системи – Cossack system. Після концерту учасники із задоволенням поспілкувалися з усіма бажаючими.

Ви співаєте козацький рок, що це за напрямок такий і чим він відрізняється, скажімо, від джипсі-панку?

По-перше, треба знати, що таке козаки, що таке Січ, як і для чого вона була організована, яку роль відігравала в історії Європи, в історії протистояння Християнської віри та Ісламу, історію України. Варто якщо не читати книжки, то, принаймні, якусь інформацію з інтернету, тому що і у випадку з джипсі-панком треба знати, як мінімум, що таке цигани і що таке панк. Козацький рок – це бренд гурту, тому що, в першу чергу, ми граємо саме рок-музику – це щирість, сила, енергія, яка йде безпосередньо від серця, а по-друге – це є козацька етика. Всі чоловіки в Україні є козаками: вони можуть працювати де і ким завгодно, проте їм притаманна козацька етика, вони хоробрі і прагнуть бути найкращими.

Вас і раніше запрошували виступати на Сігеті, але не на головній сцені, а ви відмовлялися, аж до цього року. Це – теж прояв козацького духу?

Ми маємо дуже багато роботи цього літа. Якщо гурт віддає якийсь день під виступ на фестивалі – це дуже важливо.

Як ви почувалися, виступаючи на Головній сцені Сігету?

Дуже добре, тому що ми налаштовані саме на такі великі сцени. Цього року ми відіграли вже на десяти фестивалях подібного формату.

Ви виступали в багатьох країнах. Чи відчуваєте, що українська музика чи, скажімо, балканська, є популярною у світі?

Так, людям подобається. Не може не подобатись, адже Європа в останні роки стала штучною, тож всі шукають чогось свіжого та живого, і такою є, наприклад, балканська музика. Балкани – це взагалі дуже багатий, розкішний край. Як сказав нам один югославський акордеоніст, «Подивіться, як цей народ вміє співати! А тепер уявіть, як він вміє різати. » – це було щодо балканського конфлікту.

Ви представили цю ж програму на фестивалі «Старе Місто», що проходив у Львові. Як би ви порівняли свій виступ там і на Сігеті?

Не можемо порівняти, бо на «Старому Місті» виступ наш не був таким бездоганним, як нам би хотілося. Програма все-таки була дещо інша – там ми намагалися представити наші нові пісні, що було помилкою. Пісня має прожити на сцені не менше двох років, перш ніж показувати її на такому масштабному заході. Зараз ми маємо в своїй команді досвідчених людей, які радять нам, як складати програму для європейських виступів.

А як вам сігетівська публіка?

Публіка скрізь хороша.

Маємо чудовий приклад того, як гурт поїхав до Америки, а після того прославився на весь світ. Ви не збираєтесь до Америки?

Що за гурт маєте на увазі? Гоголь Борделло? Це, якраз, американський гурт, він виник у Брукліні. А до Америки, звісно, поїдемо, хоча це дуже складно. Цього року збираємось у Торонто – звідти і почнемо експансію на американський контитент. Зрозуміло, що американець не піде на концерт «Гайдамаків», не знаючи, хто такі «Гайдамаки». Для того, щоб їхати з концертами в Америку треба відіграти щонайменше десять «Сігетів».

А до Відня, де ви також вже виступали, плануєте повернутись?

На фестивалі у Відні ми виступаємо щороку, дуже любимо це місто. По духу – саме це місто – столиця Східної Європи. Там дуже позитивні люди.

У світі до українців, румунів, молдаван, скажімо, ставлення як до людей другого сорту. Що ми можемо з цим зробити?

Ну це дійсно так – для Заходу всі ми – виходці з такого собі «радянського гетто». Що робити? Треба ставати кращими і прагнути кращого.

Чи відвідуєте ви фестивалі в якості глядачів і що збираєтеся слухати на цьому «Сігеті»?

Відвідуємо. От нещодавно були на горезвісному фестивалі «Свірж» – цікаво було подивитись на Cesaria Evora та Klesmatix, які, нажаль, так і не виступили. А взагалі, всі учасники гурту мають власні музичні вподобання, на превеликий жаль, дуже багато з артистів, за творчістю яких ми слідкуємо, або померли, або наразі доволі старі. Так, нещодавно помер наш улюблений український поет Сергій Кузьмінський з гурту «Брати Гадюкіни».

Ви багато гастролюєте різними країнами. Чи можете сказати щось про рівень культурного розвитку української молоді в порівнянні з іноземною?

Він однозначно дуже зріс. Прикро, що наша молодь поки не має фінансових важелів, аби, скажімо, робити фестивалі. Робляться перші спроби – згадати той самий «Свірж». Не варто так критикувати його – організатори тільки вчаться. І взагалі, Україна – це країна, де все тільки починається.