Український Комітет у справах молоді «кинув» Російський Театр

Днями на редакційну електронну скриньку надійшов лист від Російського Театру Нюрнберг (Русскiй Театръ Нюрнбергъ / Russisches Theater Nuremberg) із проханням допомоги в організації виступів.

Планувалось, що з 8 по 22 вересня 2009-го року в рамках німецько-української програми «Театр без кордонів» трупа мала відвідати низку українських міст, а саме – Київ, Одесу, Харків, з постановкою «MadMan» (за мотивами повісті М.В. Гоголя «Записки сумасшедшего»).

Проте, незважаючи на домовленість, яка в Театру існувала з січня 2009-го року з Комітетом у справах молоді України, трупа практично лишилась без фінансування на території України. Більше того, їм не організують ані реклами, ані залу. Мотивують це економічною кризою.

На сьогодні Театр вирішив питання з Одесою та Харковом. В Одесі виступатимуть на фестивалі «Зустрічі в Одесі 2009», а в Харкові – заручилися підтримкою місцевого «Театру 19». Питання ж із Києвом, де попередньо виступ було заплановано на період з 19 по 23 вересня, залишається відкритим.

Спектакль «MadMan» поставлений Російським Театром Нюрнберг, який існує протягом 9 років на нюрнберзькій культурній сцені. Постановка являє собою спектакль-пантоміму. Атмосфера створюється за рахунок взаємодії звуків, образів, рухів, міміки, жестів.

Глядача запрошують у вигаданий світ, що існує в думках і почуттях самотньої, пригніченої людини, замкнутої в серці величезного холодного міста. Принижуваний усіма дрібний чиновник намагається знайти гармонію, щоб дати волю своїм мріям і почуттям. Проте оточуючі все більше відштовхують його від себе, тому що вигаданий ним світ відрізняється від впорядкованих і звичних уявлень суспільства. Доходить до того, що він, все далі віддаляючись від реальності, створює дивне королівство своїх фантазій. Це веде його прямо в прірву, тоді як зарозумілість суспільства, якому всі засоби згодяться, аби підпорядкувати собі індивідуум, довершує руйнування особистості.

У постановці зачіпаються важливі питання людського існування: чи володіє хто-небудь правом вирішувати, відповідає внутрішній світ невинної людини нормам суспільства чи ні. І як далеко може зайти суспільство в своїй вимозі бути «нормальним»?

Режисер-постановник – Дмитро Вассерблай.