Кальварія театралізувала презентацію "Протоколів Рибного Дня" Лії Шеви.
Лія Шева, вона ж Наталь Шева, вона ж Weba (Веба), вона ж Наталія Шевченко презентувала “Протоколи рибного дня”. Презентувала у атмосфері театрального дійства, змішаного з реальністю.
Чого варті хоча б декорації Центру театрального мистецтва імені Леся Курбаса: невелика зала, оформлення чорного кольору, світло софітів, металевий реквізит...
Здавалось, що на цьому все незвичне і закінчиться. Але, на наше щастя, не так сталося, як гадалося. Мистецький, витончений антураж був лише початком.
Початком невеликої майже годинної вистави, такого собі імпровізованого перформансу, про який було попереджено у прес-релізі та якого чомусь ніхто не очікував.
За короткою презентацією твору слідувало цілком логічне звернення до присутніх задавати питання самій авторці та представникам видавництва “Кальварія”. Руку підняла тендітна жіночка і....
Ось, коли почалась справжня театральна магія - кілька хвилин ошелешені гості переглядались між собою та спостерігали за поведінкою цієї дивної особи. А вона тим часом пила принесений у сумці коньяк, загравала із глядачем, філософствувала на літературні і не зовсім теми. Аж поки нарешті не стало зрозуміло - усе те, про що йшлося в її монолозі, - це вивчені напам’ять уривки із “Протоколів”, доповнених акторською майстерністю та власною ініціативою.
Справді, прекрасний спосіб знайомства із новим автором. Не було пафосного і обридлого монотонного читання митця, який, втупившись очима у власне творіння, втрачає можливість контакту із аудиторією. Не було стомлених поглядів гостей, що вмирають від нудьги.
Висновок? Театр має місце бути завжди і скрізь, де його радо вітатимуть і шануватимуть. Залишилось тільки дізнатись, скільки театру присутньо в самих “Протоколах рибного дня”.
