Самі Свої нарешті презентували «Чому вниз?»
Знайти школу джазового та естрадного мистецтва не так вже й просто, хоча на сайті гурту було завбачливо розміщено мапу маршруту. Крім того, пошуки незнайомого приміщення створюють авантюрно-підпільний настрій. Завдяки цьому в залі не було жодної «випадкової» людини – тільки «свої»! Чи то пак, «Самі Свої».
Олег Сухарєв уміє створювати прості і невимушені несподіванки. Його діяльність скоріше сподвижницька, ніж естрадна. Не так давно він влаштовував музичні «квартирники» в тісному, але затишному музеї Лесі Українки. І він обіцяє, що в просторішому концертному залі школи джазового та естрадного мистецтва відбуватимуться не менш цікаві дійства. А на підтвердження цих слів Олег влаштував чудовий виступ гурту «Самі Свої», вокалістом та автором майже всіх текстів якого він є.
Пісенне слово рветься з грудей Олега Сухарєва. Але не завжди є можливість акомпанувати саме так, як задумується з самого початку. Проте, бажання співати перемагає, й інколи замість гурту звучить лише гітара в руках автора. Така форма подачі музичної композиції в інших країнах називається «бардівською творчістю». А в Україні існують більш глибокі кобзарські традиції. Тому навіть в найавангардовіших композиціях гурту «Самі Свої» присутній міцний поетичний фундамент. Винятком є хіба що «Слава Україні!», яка врізноманітнює програму гурту своєю символічною циклічністю.
Концерт презентував оприлюднений ще в кінці серпня альбом «Чому вниз?», але окрім пісень з нього, зазвучали також речі з попереднього диску («Смарагди», 2007) в оновленому аранжуванні.
Олег Сухарєв є втіленням найкращих традицій українського року, демонстручи емоційну пластику сценічного руху ще одного Олега – Скрипки, вміння гармонійно знаходити між композиціями місце для байок про Кармелюка чи історичної довідки про жителів Дністрянщини, як то вміє робити лірник Сашко. Але хлопці вміло обігрують ці моменти так, що в канві концерту вони сприймаються самобутніми елементами художньої індивідуальності гурту. Наприклад, важко повірити, що слова пісні «Привіз глину» написав не Олег, а «Тризубий» Стас – настільки неповторно вони її інтерпретують.
Після сорокахвилинної затримки, під медитативний вступ саксофону до «100%-вої весни» в жовтій сорочці на сцені з’явився, загадково жестикулюючи руками, Олег. Під час виконання «Божого Літа» сопілка у виконанні Юрія Цибулько замінила саксофон, хоча вона, на відміну від альбомного варіанту, заглушалась іншими інструментами. То виринала, то зникала віртуозна електроскрипка Віри Бондар, котра проявила себе в повній мірі, виконавши соло до «Ближче до сонця». Доповнили й без того насичений та різноманітний репертуар гурту і «Танго», і суто джазова «Мить», і абсолютно динамічні речі, наприклад «Cлава Україні!» або «Привіз глину».
Альбом «Чому вниз?» записувався два роки. Звичайно, що за цей час музикантам кортіло поділитись уже готовими композиціями, що одна за одною вислизали на концертні майданчики. Тому альбом був очікуваним задовго до своєї появи.
Гумор «Самих Своїх» спрямований скоріше на те, щоб художньо зосередити увагу на багатьох болючих побутових проблемах, аніж просто висміяти їх. Неможливо без душевного зойку чути несподівану кінцівку байки «Бабуся і Онук» або пісню «Чому вниз?» та багато інших творів альбому. Творчість гурту стимулює до роздумів, до активної дії.
Як каже Олег Сухарєв, Будьмо Самі Свої!
Фото люб'язно надані Віктором Тімохіним
Список виконаних пісень:
«Ой, з-за гори туман налягає...»
Марічка
Чари вітру
Казка про Козака та Чорта
Святий Миколай
Бабуся і Онук
Зустріч кандидата в народні депутати з мешканцями села Дружбанівка
Пісенька про Крадунця
Ближче до сонця
Купальський попіл
Менталітет
Дністрянська
Танго
До 75-річчя з Дня народження Віні-Пуха
Мить
Слава Україні!
Привіз глину
Чому вниз?
Париж Вже Чекає...
Колесо
Повторний вихід:
Стріляли, зрештою, свої…
Привіз глину
Прочитала статтю, и наче знову побувала на концерті.
Повністю згодна із ти, що Олег вміє створити неповторну атмосферу підчас виступу. Мабуть тому кожен виступ гурту закарбовується у пам’яті. І не має різниці де він відбувається – у маленькій кімнаті музею Лесі Українки, чи на досить професійній сцені школи джазового та естрадного мистецтва, або під відкритим небом, кожен раз це неповторно, натхненно, насичено, самобутньо. Хочеться тільки побажати частіше бачити виступи гурту. Натхнення і творчої наснаги! „Будьте Самі Свої”