категорії: література, літературна рецензія
Leopolis multiplex: знову за своє
Львів, ніби давньогрецький поліс – не стіни, а спільнота. Хіба цим можна пояснити такий безпрецедентний за мірками нашої країни масив саморефлексії Міста Лева. Іінтернет-ресурсу Zaxid.net вдалося якщо не поглибити дискусії про Львів, то принаймні вдало їх впорядкувати, аби навіть сторонній невтаємничений «обсерватор» міг щось у них втямити. Результатом такого впорядкування і став акуратний томик під назвою «Leopolis multiplex».
Спалах! Спочатку бачимо блискавку, потім чуємо грім, та чому ж, навіть очікуваний, він не менш бентежить? «Jazz Bez»! Спочатку роздивлялись архівні фото, згодом – перелік іменитих і не дуже гостей фесту, однак, вслухаючись у щодня нові інтонації джазу, дивуватись не припиняли.
Попри те, що ніколи не захоплювався футболом, я, звичайно, знав про Діего Марадону, але не розумів: чому з маленького, товстого, кучерявого наркомана роблять ледь не напівбога. Культовий і безмежно талановитий Емір Кустуріца протягом трьох років працював над фільмом про Марадону. За цей час він зміг краще зрозуміти як самого футболіста, так і аргентинців, які навіть заснували марадоніанську церкву, в якій замість «Аве Маріє» співають «Діего Марадона».
