
В юності Андрій Підлужний написав на стелі своєї кімнати коротку фразу. Щойно відкривалися очі і до кімнати приходив день, він бачив ці слова. Потім він бачив їх знову ще багато разів у кожній з тих непростих ситуацій, які складалися в житті талановитого хлопця, що прагнув творити. «Хочу! Можу! Буду!» сформували людину, пісні якої тримають так міцно, як жоден клей, так тонко, як тримає лише справжнє одкровення. Цей душевний магнетизм – явище, яке має сильного природного покровителя і спільне з ним ім’я «Нічлава».