Арміне Габріелян: «З нас багато фестивалів беруть приклад»

В останні вихідні липня-2010 вже вдруге пройде фестиваль культур народів світу «Свірж». Про «переїзд» під Київ, програму та минулорічний фестиваль розповіла його директорка Арміне Габріелян.

Чому с. Нові Петрівці і коли з’явилась ідея перенести фестиваль «Свірж» із Львівщини?

Ідея перенести фестиваль виникла ще минулого року, одразу після «Свіржу 2009». Було дуже багато на це причин. Хоча була спроба продовжити у Львівській області, ми звернулися до влади, але, на жаль, всі наші листи залишилися без відповідей. Така байдужість з боку влади, а минулого року – навіть протидія, спонукали нас до рішення провести фестиваль біля Києва. Серед варіантів розглядали, правда, не тільки Київську область, але згодом зупинилися саме на ній. Їздили, оглядали різні місцевості – в нас є більше 30 критеріїв вибору місця, – за більшістю критеріїв та місцевість, яку ми вибрали, підійшла найкраще.

Що це за критерії?

Наприклад, зручність транспортного сполучення, близькість до Києва; наскільки цікавий сам ландшафт, наскільки велика територія, чи здатна вона вмістити достатню кількість людей;  щоб поряд була якась водойма – річка, озеро, море, де можна було б відпочивати.

На сайті спочатку була інформація, що фестиваль проходитиме у 37 км від Києва. А що знаходиться там?

Це – парк Київська Русь, була думка провести фестиваль там, але не вдалося домовитись з організаторами. Тобто спочатку домовились, а потім вони передумали.

Ви згадували про протидію, ворогів, підводні течії. Може розкажете більш докладно?

Може розкажу, років через десять. Нічого особистого, просто зараз це не має сенсу і буде не на користь фестивалю, та й не вирішить нічого.

На думку багатьох фестивальників, проведення фесту поблизу Києва (як, втім, і близ будь-якого іншого великого міста) сильно зіпсує його, привабивши туди сумнівну публіку. Не маєте побоювань щодо цього?

Насправді, завжди є ризик. Застрахуватися від цього важко, так само, як і від погоди. Цього року наша реклама спрямована суто на цільову аудиторію.

Хто це?

Це молодь, віком від 18 до 30 років, освічені, активні користувачі інтернету, молоді сім’ї.

Скільки цього року очікуєте відвідувачів?

Місцевість обмежена. Це допомагає в тому сенсі, що ми точно уявляємо, скільки людей і як розташувати, скільки людей має обслуговувати захід. Там може зібратися до 10 тис. відвідувачів за 3 дні. Комфортно співіснувати на цій території можуть одночасно 6-7 тис. людей, на таку кількість і розраховуємо.

Були повідомлення, що незадоволені гості минулорічного фестивалю могли подати заявку і отримати квиток на фест-2010.

Так, ми отримали 177 заявок. Заявка могла бути не на одну людину, а на двох-трьох, тобто приблизно 300 людей отримали компенсації у вигляді квитків.

Квитки, як і минулого року, будете продавати «фан» і «vip»?

Село, біля якого проводитиметься фестиваль, – саме по собі «vip», там живуть перші особи України; через це, мабуть, зробимо невеличку, зовсім символічну vip -зону біля головної сцени, туди буде вхід за запрошеннями, без квитків. Фестивальні квитки будуть лише «фан».

А що з цінами на квитки?

Квитки ми вже почали продавати. Ми – взагалі перший фестиваль в Україні, який запровадив електронну систему продажу квитків, за допомогою платіжної карти – це було минулого року. А після нас таку систему запустила на своєму сайті компанія kvytky.ua, і це – єдина компанія, з якою ми цього року співпрацюємо. З традиційними касами ми більше не працюємо – через неякісний сервіс, затримки, махінації з їхнього боку. Крім того, друкований квиток легко підробити, а якийсь захист від підробок – це додаткові витрати. Тому ми повністю перейшли на електронні квитки, як це роблять у Європі – там давно вже не друкують квитків, майже все електронне. Щодо вартості: квиток зараз коштує 170 грн на 3 дні, якщо купувати на місці – 210 грн, поденно – від 20 до 110 грн. Це без намету. Наметовий квиток – 30 грн на 3 дні, 10 грн на один день. Придбати їх можна на нашому сайті або за допомогою сервісу kvytky.ua.

Ви сказали, що Нові Петрівці – «vip»-село, значить, там інфраструктура розвинена? Тобто, вода буде без проблем, наприклад? 

Я не хочу зурочити, але влада села досить добре до нас поставилася, підтримала; під час засідання сільради хтось навіть сказав, що це – святе діло, бо це – наші діти, треба підтримати, тому сподіваюсь, що проблем не буде. 

Просто минулого року були перебої з водою… 

А зараз там Київське водосховище, води повно. Питна вода буде. 

Ви вже заручилися підтримкою спонсорів? 

Ми шукаємо не стільки спонсорів, скільки партнерів. Для проведення фестивалю нам потрібні певні ресурси. Якраз десь половину ресурсів ми вже знайшли.  Маленькі фестивальчики можна проводити і не маючи грошей, ми так робили раніше, а зараз витрат більше. Але партнерів – компанії, спроможні підтримати благодійний фестиваль, – знайти можна. Наразі нашими партнерами є Всеукраїнський благодійний фонд «Дитячий світ», благодійний фонд «Ніка Київ» та МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні». Повний список можна подивитися на сайті фестивалю. 

Фестиваль благодійний, отже гурти та інші запрошені учасники не отримають гонорарів? 

Ні. 

Проанонсовано 80 концертів, вами отримано більше 200 заявок на участь у фестивалі. Що це за виконавці?

Ми ще програму не афішуємо. На сайті вже є певний список гуртів, з яким можна ознайомитись. Майже всі учасники будуть з України, а серед іноземних – угорський фаєр-театр, один з найкращих у Європі; буде гурт «Дети Пикассо», вони зараз живуть в Угорщині, самі – вірмени, до того жили в Росії – представники трьох країн, можна сказати; також кілька білоруських гуртів.

Так само, як і минулого року, планується 5 сцен?

Не знаю, скільки планується сцен фізично, але знаю, що вони працюватимуть практично цілодобово, бо програма розширилася – ми додали фаєр-шоу, театри, кінопокази – навіть не тому, що ми так самі захотіли, а тому, що до нас самі звертаються і пропонують. Ми дуже підтримуємо ініціативи. На фолк-сцені плануємо зранку танці, вдень фолк. Минулого року  було дві спеціалізовані сцени – фолк і танцювальна, але вдень пустувала одна сцена, а вранці і ввечері – друга, тому ми все це перенесли на один майданчик, а ще додали нічну програму – кінопокази. Ми поставимося максимально раціонально і до ресурсів, які будемо мати, і до ландшафту, а він там доволі специфічний: кілька галявин, повністю оточені пагорбами. Найвища точка там – 127 м, з одного боку – озеро, з іншого – Київське море. Тобто це повністю природні бар’єри і в сенсі безпеки, і в сенсі розповсюдження звуку.

Премія «Свірж» – що це за премія і як визначатиметься переможець?

Це – відкриття фестивалю. Минулого року серед виступаючих були артисти, які до нашого фестивалю були майже нікому невідомі, але мали шалений успіх, тому ми подумали, чому б не заснувати таку премію. Переможець визначатиметься за результатами голосування глядачів. Що отримає той, хто виграє цю премію – визнання, в першу чергу. В нас настільки мало якісних конкурсів, де артист-початківець може справді вистрілити, як буває за кордоном. Наприклад, Цезарія Евора стала відкриттям одного французького фестивалю, і після цього почалась її світова кар’єра. В нас такого немає.

Була така думка, доволі поширена, що після минулорічного інциденту імідж України як організатора концертів, фестивалів дуже похитнувся і надалі закордонні гурти їхатимуть до нас зі значно меншою охотою, якщо взагалі їхатимуть. Прокоментуйте.

Ні, це неправда. Тобто є така думка – вона, між іншим, пішла від організаторів декількох фестивалів, а без них, я думаю, ніхто б і не додумався до цього. Але з тим, що ми постійно отримуємо заявки від іноземних гуртів, причому – за рекомендацією тих гуртів, які були минулого року, я це абсолютно спростовую.

Фестиваль проходитиме 30 липня – 1 серпня, майже як минулого року. А чому взагалі такі дати обрали? Адже так «Свірж» за часом проведення співпадає зі «Славським-рок» – фестивалем з доволі хорошою репутацією і солідним стажем.

Минулого року, коли ми вибирали дату проведення фестивалю, на ці дні не було оголошено ніяких заходів, саме тому їх і вибрали. Дати фестивалю «Славське» були оголошені пізніше. Дату ж проведення «Свіржу 2010» ми встановили одразу після минулорічного фестивалю. Мене більше хвилювало те, що ми збіглися в часі з Global East, але його перенесли на вересень, і проблема вирішилась.

Коли плануєте оголосити програму?

Коли вона буде більш-менш готова. Десь через два тижні, думаю.

Це якось трохи дивно – ви ще не маєте програми, але вже відкрили продаж квитків…

Але люди замовляють квитки...

Багато вже замовили?

Точно не можу сказати, бо цей процес триває весь час. Продаж квитків відкрився 3 червня, знаю, що продажі є, але скільки саме – ні.

Які у вас зараз стосунки з Artmax Engineering? Минулого року був скандал…

Добрі стосунки. Це було непорозуміння. Я думаю, що вони дуже жалкують про своє рішення, бо ніхто від цього не виграв – ні ми, ні вони. Директора самого не було на місці, щоб оперативно прийняти рішення. Вони написали нам листа, де вибачилися за своїх співробітників, які почали давати інтерв’ю ЗМІ, поширюючи абсолютно недостовірну інформацію про нас.

А що вони про вас збрехали?

Ну, наприклад, вони проголосили суму, яку ми заплатили і ту, яку ми винні, що взагалі не відповідали дійсності; що організаторам немає і 20 років, що, звичайно, можна сприйняти і як комплімент. В нас більшість – професіонали, з якими ми вже не один рік разом працюємо.

Організацією «Свіржу 2010» буде займатись та сама команда, що і минулого року?

Ні. Ми зменшили команду через те, що і масштаби фестивалю цьогоріч менші.

Хто ці люди, чим вони займаються?

Це 3 менеджери – я, менеджер, що працює з клієнтами і арт-менеджер, а також юрист і бухгалтер. П’ятеро.

Тема фестивалю-2009 досі залишається доволі популярною і гострою…

Кажуть, що ми провалились. Але навіть з нашим провалом – в нас 55 концертів відбулось по факту, – ми залишаємось найбільшим фестивалем з усіх, що проходили минулого року в Україні. Загалом для української культурної індустрії здобуто позитивний результат, з нас багато фестивалів беруть приклад. Я знаю, що наші дружні фестивалі «Артполе» і «Трипільське коло» почали цього року попередній продаж квитків, чого у них раніше не було. Я переглядала сайти декількох фестивалів, які відбувались після «Свіржу», – це були копії нашого фестивалю, тільки менших масштабів. Я рада, що все, що було в нашому фестивалі – і добре, і погане – позитивно вплинуло на вітчизняну культурну індустрію. Вчимося і на помилках, і на досягненнях.