«Брат-і-сестра» Олени Захарченко: русалки ходять і нечисть всяка

Не минуло й року, як вийшов другий роман Олени Захарченко – «Брат-і-сестра». Результат роботи автора та видавництва лише підтверджує думку, висловлену Оленою Захарченко – письменник повинен багато писати, щоб постійно розвиватися. Сама авторка вважає свій роман більш систематизованим і виписаним за «Вишивані гарбузи». Чи справді це так?

Порівняння цих двох текстів – невипадкове, адже тут теж «русалки ходять і нечисть всяка». А якщо серйозно, то «Брат-і-сестра» підтвердив кілька тенденцій, котрі почали вимальовуватися вже у «Вишиваних гарбузах».

Ось фабула. Жив собі відьмак Іван, і кохав він двох сестер. Одна народила від нього сина, інша – доньку. Діти виросли окремо, не знали одне одного, а дорослими – стали коханцями. У спадок від батька вони отримали дві речі – магічні здібності та прокляття, котре жене їх з міста до міста, і ніде вони не затримуються надовго. Лише справжнє кохання дасть їм звільнення – смерть і безсмертя водночас.

Варто відмітити, що автор зробила величезний крок в плані лаконічного введення читача у контекст подій. У «Вишиваних гарбузах» знадобився окремий пролог. У «Браті-і-сестрі» вистачило чотирьох абзаців – початку і кінця легенди про брата і сестру, що перетворилися на однойменну квітку.

Найперше кидається в очі, звісно, те, що було родзинкою першого роману – світ, у якому живуть персонажі. Дія «Вишиваних гарбузів» відбувається у паралельному вимірі з несподіваними законами існування. «Брат-і-сестра» набагато ближчі до реальності. Тут є маршрутки і довгі піші походи з ночівлею у палатках, лайливі тітоньки і доброзичливі бабусі, весняна грязюка і чарівні українські пейзажі, дива кохання і прокляття. З іншого боку, існує світ мертвих, світ привидів та спокут давніх гріхів душами, котрі не отримали спокій після смерті. Це дає змогу обіграти проблему інакшості – через спостереження людейщо мандрують реальностями, та їхніх взаємин із реальним світом. У цьому є навіть щось античне – брат і сестра з абсолютно грецькою покірністю Фатуму приймають зміни у своїх життях.

Також увиразнилася детективна лінія роману. Так, у «Вишиваних гарбузах» пошуки втраченого життя радше схожі на пошуки себе, а події та зустрічі ніби самі собою ведуть персонажа до розв’язки. На відміну від цього, «Брат-і-сестра» є свідоме розслідування головними персонажами власного родоводу. Вони шукають і знаходять родичів та знайомих батька, мандрують Україною, йдучи його слідами.

На тлі детективних фікшн-подій чіткіше вимальовується цікавість автора до теми «батьки-діти» та проблеми батьківського захисту-благословіння. Але якщо у «Вишиваних гарбузах» мати-свекруха справді була покровителем та давала чимало підказок головному персонажу, то тут взаємини дещо деформовані: діти ненавидять батька, бо той скалічив їхні життя, він, попри свою відьмацьку сутність, нічим їм не допомагає, з’являючись лише в кінці, коли вже вся погана нечисть побита – але донька чомусь відразу його приймає і вибачає… Така ось «любов зла».

Інше цікаве спостереження – ґендерні взаємини головних персонажів. Це просто зразок патріархату – дівчина обережно натякає на правильний вихід, але слухається брата, навіть якщо той приймає неправильні рішення. Це те, що стосується сюжету. У формі роману це виражено ще рельєфніше – нарація йде від імені брата, переходячи до дівчини лише в останніх двох розділах – після смерті попереднього оповідача. Що це – прихильність автора до такого світоустрою чи провокація типу «вони командують, але помиляються»?

З провокаціями чи без, книга здатна зацікавити. Численних любителів фентезі, детективів чи Пауло Коельо – як змога скуштувати якісне українське українською, та ще й насичене слов’янською міфологією, несподіваними поворотами подій та розумуваннями про життя. А любителів української літератури – щоб стати свідками дорослішання ще одного молодого письменника.