Деміен Херст: Добре оплачений бунт

Деміен Херст (Damien Hirst) – один із найскандальніших і найдорожчих на сьогодні митців, що, зрештою, тісно пов’язане в сучасному світі. Українська Комісія з моралі може заробити собі ще шматочок уваги, заборонивши виставку цього художника, яка запланована у PinchukArtCentre. 

Із таким проханням до голови цієї славної комісії з офіційним листом звернулась Всеукраїнська художня агенція «Традиція», яка вимагає дати морально-експертну оцінку робіт Деміена Херста. «Хочемо звернути вашу увагу, що серед запланованих на виставці робіт будуть панно зі справжніх метеликів, розрізана навпіл акула, вівця й голуб в акваріумах з формальдегідом, справжній людський скелет, скульптура людини з власною шкірою в руці, інсталяція з відірваної голови корови й мух».

У PinchukArtCentre, вочевидь, не бачать у цьому проблеми і пишаються тим, що це – найбільша ретроспектива творчості Херста, і що в рамках виставки відбудеться світова прем’єра нового живописного цикла Skull paintings, що створений упродовж 2006–2008 років. А також наявністю вже згаданих Door ways to the Kingdom of Heaven і Death Explained – відповідно, нещасних метеликів і акули.

Сам Деміен так пояснює своє прагнення до епатажу: «Я завжди хотів вражати візуально, оскільки саме таким вражаючим і є світ, у якому ми живемо. Мене завжди звинувачують у сенсаційності - в негативному сенсі. Я ж ніколи не вважав себе скандалістом. Мені просто здається, що твори мають бути дикими – вони мають бути зроблені з долею уяви, вони мають звертати увагу, кричати. Мені завжди таке подобалось». Використовування істот для створення своїх інсталяцій художник виправдовує тим, що вони вже були мертвими, коли він до них узявся.

Перша пересональна виставка Деміена Херста пройшла в 1991 році в Лондоні, і незабаром – ще дві в Парижі. У 1993 році відбулась виставка об’єднання «Молоді Британські Художники», на якій Херст і представив свою знамениту роботу The Physical Impossibility of Death in the Mind of Someone Living – ту саму акулу, що плаває у формальдегіді і яка непокоїть, зокрема, художню агенцію «Традиція». Демієн каже, що «ця акула, яка стала об’єктом моєї роботи, просто налякала мене, коли я вперше побачив її».

У 1993 році на Венеційському бієнале Херст представив роботу Mother and Child Divided, яка згодом принесла авторові Тернерівську премію 1995 року. І стала одним із найдорожчих витворів сучасного мистецтва. Взагалі, відтоді роботи Херста обговорюються (чи не виключно) в контектсі їхньої вартості. Адже не тільки ця, але й Lullaby spring, і Death Explained і багато інших робіт свого часу були продані за рекордними цінами.

Виставка, що відкриється у PinchukArtCentre 25 квітня, має назву «Реквієм». За загальним визнанням, смерть – центральна тема в роботах Херста. Можливо, цей інтерес має коріння в тому часі, коли Деміен, під час навчання в Художньому коледжі, працював у моргу.

Сам художник має дещо відмінне уявлення про те, що є живе, а що мертве: «Мене завжди лякали музеї своєю затхлістю і пилом. Там панує смерть. Якщо ти жива людина, то ти надто зайнятий, щоб обертатись назад. Це відчуття в мене з юності. Я був панком і надто молодим, щоб усім цим займатись. Життя вирувало, мені все це було байдуже, і я не озирався назад. Вже тоді я звернув увагу на комерційний бік мистецтва. Мене вразило тоді, що ти не просто створюєш, скажімо, картину, а змінюєш світ, змінюєш погляд людей на нього. Коли я створюю свої роботи, дивлюсь на рекламу на телебаченні, ілюстрації в пресі, людей, що купують мої роботи, крутяться довколо мене - все це викликає у мене відчуття, що я живу».