«Хата-читальня»: формування особистості в радянській Україні

На сторінках «Хати-читальні» Павло Щегельський із доброю посмішкою на обличчі досліджує непересічний феномен «гомо совєтікус-гомо колгоспікус». Роман можна без вагань назвати енциклопедією радянської людини, адже автор розкриває цей образ в усіх його «аватарах». Щегельський навіть пропонує своєрідну класифікацію загальних типів «гомо совєтікус» на прикладі класифікації літературної богеми.

Тут змальовані умови формування особистості в радянській Україні: екскурсії на хлібозавод, перипетії студентського життя, дівчата з блакитними як «байкові панталони з закритим низом» очима і пишними «гросбухами», чорнобильська трагедія.

Сюжет книги розгортається у формі діалогу автора з головним героєм, при чому основу розвитку подій створює своєрідне нашарування розповідей: зі слів героя, нотаток з його щоденника, уривків з його романів.

Велика кількість ліричних відступів на початку створила враження малодинамічного твору. Проте, вже через пару сторінок стало ясно, що ліричні відступи допомагають авторові реалізувати свій творчий задум, розкручуючи сюжет поступово з однієї лінії утворюючи цілі закручені та об'ємні фігури.

Високе смислове навантаження у автора несе деталь. Вона виступає у ролі зачіпки, що стає передумовою для розкриття кожного наступного образу, ідеї, ситуації, які певним чином пов'язані з головним героєм. Відтак, кожна нова дрібничка має свій власний роман, свою драму. Це змусило мене по прочитанню тексту інакше дивитись зовнішній світ речей.

Цей твір може бути цікавим для психологів, істориків, соціологів, журналістів, творчих людей чи й просто любителів тонкого гумору та вишуканої української мови.

Загалом, від книги залишилось позитивне враження. Єдине, що лишилося для мене загадкою – то це глибинний філософський зміст оформлення обкладинки роману. Мало того, що замість картини радянського життя там зображений побут дореволюційного міста, то ще й на газетах «Хати-читальні» (в народі – звичайного громадського туалету), які використовували замість туалетного паперу, фігурує назва видавництва, що люб'язно надало мені цю книгу. Ну, певно я чогось не наздогнала, але в кожному має бути загадка. Тож нехай це залишиться для мене непізнаною таємницею «Хати-читальні».