Ірен Роздобудько: коротке пір’я жар-птиці, що втрапила у пастку

15 днів незрозумілості та події далекого забутого дитинства. Журналістські будні й небуденні трупи. Незнайомі знайомці та інші примхи хворої пам’яті. Якщо ви вважаєте, що принаймні останнє трапляється лише у типових набридливих серіалах, то мушу вас засмутити: усе це стає реальним у «Пастці для жар-птиці» Ірен Роздобудько.
Коли ви раптом потребуватимете нашвидкоруч вибудувати канву успішного детективу, візьміть буденну фразу «Одним – усе, а іншим нічого», додайте одвічні жіночі протистояння (а надто – між «штучно-купленою штучкою» та справжньо-самоствореною «бджілкою»), таємницю, декілька чоловіків (одного – неодмінно «справжнього»). А наприкінці спробуйте поновити справедливість і віднайти кохання, «вище від середнього», - звісно ж, якщо вийде. Такий собі простий секрет успіху, і – помітьте! – жодних таємниць чи то пак небезпек.

«Пастка для жар-птиці» знаменна хоча б тим, що, натрапивши на золотого хижого жінкоподібного птаха вві сні головної героїні, можемо хибно подумати: от вона, і зовсім не схожа... Але ж іноді ті, хто бачать сни, важливіші за самі сни.

Жар-птиця – єдине «ім’я», котре не звучить прямо, поки всі називають її Попелюшкою, двірничкою, поки ототожнюють цю жінку з «Рибкою-бананкою» - з легкої руки сусіда-романтика (головне, щоб реальність у черговий раз не перетворила літературно-міфічну істоту на буденну кільку в томаті). Зрештою, про цю героїню можна просто ніжно сказати «Мадемуазель Мале», поєднавши її дитинне щастя до- та доросле щастя після. До чого і після чого, напевне, розповідати немає сенсу, оскільки 15 днів перед розв’язкою, а отже, і 150 сторінок книжки кишенькового формату минають дуже швидко, абсолютно ненав’язливі й наповнені багатьма дрібницями, передати які у сторонній бесіді майже неможливо.

Якщо ви проковтнули усі ці «пастки», «таємниці», а особливо – натяки на непорозуміння між жінками, доведеться підказати: «Пастка для жар-птиці» – детектив, головна героїня – володарка тих самих -надцяти наймень, тому можна називати її просто Вірою, роман побудовано на досить-таки життєвих моментах та «збігові обставин».

Якщо ви досі не знаєте, що думає Ірен Роздобудько (перепрошую, її героїня) про журналістику та літературу, особливо рекомендую: кілька влучних штрихів умить зруйнують ваші міфи про гламурно-богемний світ та його радощі.

Якщо ви досі вірите у дітей-янголят, маєте певні соціально-майнові стереотипи і зациклилися на класичному образі «лоліток», знову ж таки, змушена настирливо рекомендувати вам цю книжку - адже де ще можна так швидко й назавжди зруйнувати всі упередження і вирішити непорозуміння?

Єдине, що не варто радити цей роман тим, хто має алергію на вади пам’яті (а надто на їх моментальне вилікування), відразу до солодких фіналів чи нагромадження трупів, або ж - суто естетично – до різнокольорових очей...

Вам, звісно ж, уже хочеться дорікнути мені за непослідовність порад, сумнівне сусідство трупів та очей різного кольору й наголоси на непривабливих боках життя, позбутися згадок про які аксіомно неможливо для будь-якого сучасного видання. Однак усе це – пір’їни тієї самої жар-птиці, яка випадково втрапила у пастку й мусить виплутуватися самотужки (ну а як же інакше?). Пір’їни ці різнокольорові, неоднакової довжини, пір’їни, що часом стирчать у протилежні, а інколи й не протилежні, а просто несуміжні боки, вказуючи на різнопланові дрібнички нашого життя. І не важливо, чи ці дрібнички стосуються власне детективного сюжету, чи просто зауважують про те, як «із трагедії ночей, із вирів засипаних снігом вулиць, від спокуси гострих лез і небезпечних пігулок люди повертаються на здорове світло дня і вже не помічають свої щохвилиннолї смерті. А щоб відчути смак – шалено перчать їжу»...

І таких «ліричних відступів» з лапками і без лапок, листів, думок, згадок буде безліч – тільки встигай віднаходити за типовим для читача детективів поспіхом: «Хто? І навіщо?»

Малюнок створюється короткими різнобарвними штрихами, ми передчуваємо цей малюнок, але дочитуємо, шукаючи нових штрихів, аби птах вийшов яскравішим та дивнішим. Зрештою, таким він і має вийти – чи то за законами жанру, чи за тим «правилом ранку», який зупиняє будь-який страхітливий сон, чи просто за примхою непередбачувано «різножанрової» Ірен Роздобудько.