Перманентна агонія українського кінематографу
Некромотиви у переддень "Молодості"
На носі відкриття «Молодості». Хто не знає, «Молодість» – це київський міжнародний фестиваль сучасного кіно, який проходить, починаючи з 1970 року (тоді, сорок років тому, він започатковувався як фестиваль-огляд студентських фільмів Київського театрального інституту). За фактичної відсутності конкуренції «Молодість» можна називати найкращим українським кінофестивалем, втім, його українськість продовжує бути швидше географічною: конкурсна програма «Молодості» нараховує аж один вітчизняний повнометражний фільм («Відторгнення»/«Отторжение», реж. Володимир Лєрт, з музикантом Сергієм Бабкіним в головній ролі).
Так трапилось, що 39-й фестиваль «Молодість» припав на кризовий 2009-й рік. В країні, де чхали і продовжують чхати на культуру та, особливо, на кінематограф, природно не знайшлося достатньо коштів для його проведення. Цьогоріч космічна парафія Леоніда Черновецького не вклала у фестиваль ані копійки, тож постає питання про те, щоб позбавити фестиваль «Молодість-40» слова «київський» і перенести його, скажімо, до Львова, міська влада якого є більш зацікавленою в такій культурній події. Обмеженість бюджету призвела до перенесення відкриття фестивалю з палацу «Україна» до кінотеатру «Київ» і скорочення реєстру фестивальних заходів – аж до зменшення кількості позаконкурсних стрічок, демонстрація кожної з яких вимагає сплати грошей за права показу.
Ситуація з недофінансуваннями культурних заходів і культури в цілому вже починає дратувати. А найбільше дратує те, що це недофінансування списують на кризу. Криза в Україні вже давно є загальноприйнятим цапом-відбивайлом, причиною усіх проблем: від несправних клозетів до зриву фестивалів і це в той час, коли паралельно повним ходом розгортається передвиборча кампанія з десятками кандидатів та кандидатиків, котрі готові щодня витрачати мільйони гривень (в тому числі й бюджетних) для того, щоб їхня пика бовваніла на якомога більшій кількості білбордів, газетних шпальт і телеканалів.
Отже, не зважаючи на кризу, гроші в країні є. Інша справа, що ті, у кого вони є, вперто не бажають витрачати їх на розвиток галузей, які не приносять миттєвого матеріального прибутку у вигляді зелених папірців чи банківського рахунку. Українські політики та можновладці занадто вузьколобі, щоб розуміти, що культура і, зокрема, кіно можуть приносити колосальні прибутки: ідеологічні, ментальні і матеріальні також. Взяти хоча б Росію, де кінематограф є потужною ідеологічною машиною або США, де навчились отримувати мільйонні прибутки з будь-яких, навіть другосортних, картин. Українське кіновиробництво не потрібно розвивати з нуля: є школа, є традиції і є люди, готові знімати тут і зараз, а також ті, хто змушені знімати кліпи для попсових клонів та сповнені патетики політичні ролики для дегенеративної зовнішності кандидатів – тільки тому, що іншої роботи за їхньою спеціальністю в Україні просто немає.
«В Україні, як правило, немає бюджетного кіна, – говорить режисер Ігор Стрембіцький. – Є безбюджетне, тобто лише камера та плівка. В Україні мені не пропонують знімати кіно – лише політичні ролики...»
Роман Балаян, чия стрічка «Райські птахи» закривала «Молодість» минулого року, стверджує, що криза приведе в кіно гірших: «Я думаю, що криза кіно триває у нас вже років двадцять і світова криза не має до цього ніякого відношення. Деякі мої друзі говорять, що криза приведе в кіно кращих, я ж вважаю, що станеться навпаки...»
Говорить художній директор «Молодості» Андрій Халпахчі:
«Наша влада не розуміє, яким важливим інструментом виховання нації, молоді і створення іміджу закордоном є кінематограф. Це зрозуміли в Росії. Але там є перекошеність в ідеологічному напрямку. Втім, там все одно знімається велика кількість різних фільмів. Треба створювати нові кадри, дати допомогу кінематографічному факультету, думати про виховання молодих кадрів, аби вони мали можливість подорожувати світом, стажуватись у престижних навчальних закладах в інших країнах. Адже без фундаменту, без того, аби робити ставку на молодь, не можна рухатися далі...»
На завершення залишається згадати, що почесним президентом обділеного коштами фестивалю «Молодість» є президент України Віктор Ющенко.
(извините за моветоный язык)
Деньги. Деньги и деньги. Ничего другого и не услышишь.
А что-то делать они собираться. Только говорят и просят. Сделайте что-то хорошее. Сделаете прийдут и большие заокеанские студии. Пример "9" и "Район 9" (ух ты наверное в этом году надо ставить на 9).
Так что простите...
согласен. побеждают на фестивалях и в борьбе за кошельки зрителей и малобюджетные ленты...просто начет "лучших" – у нас сложилась традиция для определенного класса мэтров – объединятся в "спилки" и не пускать туда "посторонних" и жадно проедать деньги под какую-то ленту которая есть "галочкой".
да просто все о деньгах думают...
тем более, что деньги есть. вон янковский у балабана. а какой состав у муратовой?
Это привычка от СССР. Еще не перешли к четкому понимаю, что кино – это дело продюсеров
Хіба не робота організатора – знайти кошти? Хіба не робота винахідника – знайти можливість втілити свій винахід? Інакше – сидіть і плачте, що вам не дають грошей, щоб ви могли... З грішми і дурень зможе...
Знайти гроші можна. Можна провести фестиваль повністю за приватний кошт. Але в регламенті міжнародних фестивалів записано, що частка грошей повинна іти від держави: в даному випадку КМДА та Мінкульту, інакше фестиваль буде виключено з реєстру тобто буде нікому на фіг не потрібен...
Частка грошей? одна гривня – це теж частка. Думаю, можна було переконати чиновників "профінансувати" фестиваль однією гривнею.
можновладцям це нецікаво навіть дивитися в цю сторону бо нема відкатів
іскуйство завжди бідувало, а попса – жирувала. тож все закономірно.
це ще як сказати. у катсапів кіно знімають активно
бо там в першу чергу кіно звільнено від податків в друге ідуть спецзамовлення
і між цими спецзамовленнями "проскакують" дуже і дуже хороші фільми
ну дуже і дуже не бачив .. а хоч нарівні так є бо в кіноіндустрії з'явилися обігові кошти !!