"Погода для всіх". Рецензія на книгу польського письменника Марека Лавриновича.

     Серія книжок "День Європи", що започаткована в 2005 київським видавництвом "Нора-друк", пропонує широкому загалу читачів творчі доробки як сучасних українських письменників, так і західно-європейських. Наразі мова піде про відомого польського письменника Марека Лавриновича, який не зважаючи на свій досить зрілий вік, присвятив себе письменству 10 років тому, маючи змогу працювати в діаметрально протилежних напрямках - радіоспектаклі, сатиричні оповідання та казки для дітей.

    Роман Лавриновича "Погода для всіх" - це історія з життя людини, яка не має минулого. Чи важко тому, хто не бачить різниці між радощами та стражданнями, прилаштуватись до цього світу, де кожен може бути обманутим, приниженим чи зрадженим? Людина, яка прокинулась одного ранку в парку і зрозуміла, що вона не має того минулого, яке іноді змушує нас червоніти або широко посміхатись, прагне знайти себе. Знайти себе - не просто визначитись в житті, а зрозуміти - навіщо йому дано, але водночас несвідомо загубленно це життя. Чоловік потрапляє в клініку для психічно хворих, де немаючи жодних розладів залишається на якийсь час жити. Саме в клініці він отримає собі ім'я - Ян, за ім'ям святого, на честь якого був названий день народження нашого героя, коли він прокинувся в парку. Сентиментальна історія життя Яна продовжується спілкуванням з пацієнтами - людьми, що втратили віру в життя через фанатизм власної справи, випустивши світ з-під ніг та віддавши себе всього праці та перемогам. Розповіді нових друзів Яна свідчать про те, що для них в житті немає нічого цікавого, але герой сам прагне все побачити і пережити.  

     Опинившись в руслі життя, Ян стає обличчям виборної кампанії одного з кандидатів на пост президента Польщі, який скориставшись його цнотливими очами та посмішкою грає з публікою, а також самим Яном, який не розуміє того, на що йде, гадаючи, що допомагає добрій людині. Далі, кинутий на виживання, Ян знову завдяки своїй посмішці стає обличчям рекламної кампанії. Але як людина, що не має минулого, чи може він мати таке успішне сьогодення? Несподівано отримавши все, Ян так само все втрачає. Йому нема де жити, тому він як кожен з нас мріє почати своє життя з початку, знаючи свої проколи та невдачі, намагаючись уникнути будь-яких оманливих пропозицій. Але як почати те, що тільки-но почалось? З чого саме починати своє життя вдруге, якщо знаєш про його існування не так багато?

     Ян повертається в парк. В той самий парк, де він колись прокинувся двадцять дев'ятого серпня, але з жодною згадкою про себе в минулому. Тоді стояла надзвичайно гарна погода. З того часу майже нічого не змінилось. Ян намагався витеснути з пам'яті те, що вже пережив, - своє минуле, ніби прокинувшись знов. Цього дня також була гарна погода. Гарна погода для всіх. Бо саме в цей день, в цей самий час під міністерством стояли люди в прапорами, де красувався надпис - "Солідарність".
 
     Читаючи книгу Лавриновича, співчуваєш головному герою майже до останньої сторінки, поки не розумієш, що через внутрішні коливання людини без минулого письменник передає вагому подію в житті Польщі - падіння тоталіталізму, що відкриває нову дорогу в життя народу. Лаконічне викладання сюжету доповнено перекладом з польської Андрія Бондара та мальовничим описом Польщі передосіннього стану.