«Польсько-російська війна» Дороти Масловської: Епідемія літературного сказу

Процес читання вимагає вміння відчувати крізьчасовий, крізьпросторовий контакт з автором. Особливо це стосується художньої літератури. Тут складно знайти межу між домислом, вимислом і дійсністю, адже світ, штучно створений фантазією автора, кожним окремішнім читачем сприймається по-різному, залежно від його особистих якостей, способу існування на межі двох просторів: справжнього та книжного життя…

Дебютний роман представниці наймолодшого покоління польських літераторів Дороти Масловської «Польсько-російська війна під біло-червоним прапором» торкається якраз спорідненої проблеми: існування особистості на суперечливому перехресті дійсності та реальності, породженої наркотичними речовинами. Людина схильна до саморефлексії. Зазвичай їй притаманні довгі та глибокі роздуми про сутність власного «Его», про його місце в соціумі. Раптові спалахи мудрування на подібну тематику не завдають жодної шкоди, а навпаки, підводять до досягнення апогею в пізнанні свого єства, і відповідно інших представників гомо сапієнс. Проте надмірне занурення у простір свого «Я» призводить до порушення гармонії між особистістю та її оточенням. Герої Дороти стають на цей підступний шлях самозанурення. Текст твору сприймається як дійсність, пропущена крізь призму сприйняття психічно неврівноваженої особистості. Сама ж авторка так говорить про головного героя, від особи якого подаються всі події в романі: «Бо він не зовсім нормальний…» На яку ж аудиторію розраховано це відверте, без жодних табу письмо? «…для психів із хворобою Дауна», - дає досить лаконічну відповідь авторка. Запропонований текст подається уривками. Скоріше за все, він нагадує наркотичні глюки-сповіді приреченого на примітивне, потворне існування чоловіка. Абзаци роману нагадують крик душі того, хто не отримав хоча б краплю задоволення від особистого та суспільного життя. Речення роману нашаровуються одне на одне, створюючи ефект таїни, плутанини. Текст твору характеризується мозаїчністю. Здається, що він складається з уривків чи то спогадів про минулі часи, чи то пророкувань на майбутнє. Авторка не обмежує себе у використанні розмовної та ненормативної лексики. Недарма літературознавці одностайно проголосили пані Масловську «революціонеркою польської мови». На жаль, у перекладі на українську яскравість молодіжного сленгу, що вживалась у творі під час описів «юнацьких субкультур і аутсайдерських типажів», була втрачена. Можливо, саме цей факт є причиною викривленого сприйняття перекладеної на українську «Війни…» Дороти Масловської. В україномовного читача прози Масловської виникає бажання вийти фас на фас із самою авторкою для того, щоб відкрити для себе не лише верхівки змісту роману, але й його підтекст.

У «Війні…» порушуються питання загальнолюдської та національної моралі. Що повинно займати першочергове значення в житті людини: особисте чи державне? Напевно, що спершу варто навчитися не втрачати повністю психічну рівновагу, а вже потім торкатися питання будь-якої ідеології. Герої Дороти Масловської ведуть війну на двох фронтах: приватному, де борються за нікчемне, дешеве кохання, і суспільному, де корінна польська раса протистоїть кацапам. «Польсько-російська війна – це сюрреалістична алегорія впертої національної самосвідомості, єхидна карикатура на будь-яку ксенофобію» - пише критик прози Масловської. Персонажів роману на підсвідомому рівні хвилює одвічне питання: «Чи незалежна Польща чи придаток СРСР?». Увесь роман пройнятий духом розкладу, гниття, «хробачливіння». Атмосфера існування головних героїв (Сильного, Магди, Анжели) ототожнюється з «параментальним борделем», де постійно «робиться бардак та епідемія сказу в інтерконтинентальному масштабі». Сторінки роману перенасичені параноїдальними думками, математичними розрахунками довжини ймовірності існування та періодичним нагадуванням вічної істини «життя загрожує смертю».