«БЖД» Сашка Ушкалова: Ефект «напряжно-депресивних імпульсів»
Для сучасного письменника викриття табуйованих тем, руйнування культурних канонів, порушення норм загальновизнаної моралі вже не є надприродними явищами. Він звик вбирати в себе купи сьогоденного болю і бруду, перетравлювати їх, а потім народжувати нові й нові думки. З такого матеріалу виростають переважно теми лузерства, самотності, розпачу, які є центральними в українській прозі.Навколо подібної літератури точиться дискусія між тими, хто вірить, що філософія приреченості є джерелом розвитку, і тими, хто заперечує це. Останній роман молодого харківського письменника Сашка Ушкалова «БЖД» опинився у вирі цього гострого дискурсу.
«БЖД» – «безпека життєдіяльності», наука, яка теоретично діє в межах програми її вивчення, а практично – поза будь-якими правилами. Протягом усього роману герої, опановуючи цю, на перший погляд нехитру, науку неодноразово спростовують стандартні норми виживання. Події «БЖД» подаються на розгляд читача крізь призму сприйняття головного героя База. Він малює картину світу у песимістичних тонах. Тут є місце відчуттю порожнечі, соціальної несправедливості, манії переслідування, клаустрофобічним симптомам, комплексу «зайвого покоління». Цей потік негативу зовсім не грузить, адже наявні в тексті глибокі філософські роздуми над прикрощами життя не позбавлені іронії.
Баз та його друзі: Ікарус, Кет, Яцик, білявка зі служби довіри, кіт Мяудзедун, - за нісенітних обставин втягуються у конфлікт з тими, хто живе за принципом «у всякого своя карма і свій джип чероккі». З тієї самої миті герої «крейзіновел» («crazynovel») намагаються «виживати, а не жити». Їм відкривається світ існування на межі життя і смерті, вони вперше смакують справжнє почуття дружби, кохання. Можливо, обставини, що примушують випрацьовувати вміння виживати і є тією щасливою «посмішкою долі»?
Сашко Ушкалов акцентує увагу на описі буднів місцевої редакції, відверто розповідає про роботу журналістів, насичену пошуками розлогого матеріалу про те, як і кого «зґвалтував Елтон Джон», «скільки разів Майклу Джексону відрізали носа». Автор сміливо говорить про процес творення реклами «факінфонів» і анти-хабарницьких біг-бордів кріейтерами-кон’юнктурниками.
Текст «БЖД» потрапляє до читацького мозку «стрьомними й напряжно-депресивними імпульсами». Через це у багато-кого виникає почуття відрази, небажання сприймати таку «філософію життя покоління-2000», бачити дійсність хворого пошматованого мегаполісу. Проте ще «Аристотель у своїй «Поетиці» писав, що від споглядання потворного теж можна отримати насолоду», а відтак і досвід. Головне, побороти свого «уявного ворога» і зрозуміти, що для кожного з нас є уособленням свободи.