Рецензія на книгу Анатолія Дністрового "Пацики"
Роман Анатолія Дністрового "Пацики" можна сміливо називати яскравим прикладом сучасного реалізму, адже зображення екстремального підліткового світосприйняття постає ніби в досконало "перемальованих" образах. І не дарма на обкладинці книги сміливо повісили ярлик, який закарбовує "Пацикам" жанр "конкретного роману". Ця сама "конкретика" переважає хіба що у відображенні життєвих реалій. Його герої - петеушники кінця 80-х років, що мешкають в Тернополі, які не уявляють свого щоденного життя без п'янок, бійок та "порушень громадського спокою", мова яких соковито пронизана похабщиною та сленгом. Варто зазначити те, що дії відбуваються в часи гарячолюбимої сучасними "вуличними бабусями" радянської влади, коли, з їхніх слів, підлітки - то лише комсомольці та тимурівці!
Але Дністровий пише про певний період життя, який біологічно не можливо викреслити з формування особистості - конфліктний період підліткового становлення, де майже кожен стає ворогом, а єдиною опорою є друзі. І не важливо, куди тебе ці друзі заведуть: в генделик, в наркоманський притон чи просто зійдуть з життєвого шляху. Зрештою, суть ховається не в тих деталях, які розвалюють компанії "гуртового" типу, істина в тому, що кожен отримує те, що шукає. І як би це банально не сприймалось, Дністровий, осуджуючи героїв, звертається до повчальності. Саме в таких ситуаціях відкривається "зрілість" роману, певна "не дитячість", яка є тлом для розкриття характерів.
Текст роману ніби намагається підштовхнути читача до глибинних колупань у власному "Я", але попереджає - не варто жити сьогоднішнім днем, бо немаючи сьогодні нічого, - знай міру, щоб завтра не залишитись порожнім.
"Пацики" - роман для тих, хто досі плекає рожеві ілюзії від перегляду фільмів "Бригада" та "Бумер". Роман для того, щоб нарешті закласти силу розуму туди, де досі панує сила кулаків та нецензурної лексики!
І хоч на обкладинці радує око "Увага! Ненормативна лексика!" - варто б було почитати книгу неповнолітнім "пацикам". Якщо вони, звісно, ще це вміють робити.
книга бомба
26156
Я читаю вже другу книгу Анатолія Дністрового,перша – "Місто уповільненої дії",а зараз дочитую "Пацики"!!!!!Мені дуже подобається )))))))я просто не можу відірватися від сторінок книги,мене все на стільки захоплює......
На мою думку,ми повинні це знати,якщо я наприклад не живу таки життям ,як герої романів,то мені це цікаво,і переді мною постає вибір свого власного життя,як жити,і як будувати своє майбутнє.......
Його книги захоплюють...
я в восторге от книги, перечитывала уже 2 раза!
спасибо автору!
мені повезло я в ТЕРНОПОЛі
цікава книжка.Дуже цікава
Так, книга справді цікава, дуже цікава. Порадив прочитати викладач, спочатку не хотілося....тому що багато брудних слів....але книга захоплювати почала вже з перших сторінок! Автор – МОЛОДЕЦЬ! Книга не пуста, є що взяти і про що задуматись!
приємно, що зацікавленність до Дністрового все є таки не втихає, думаю, Пациків вде можна віднести до класики сучукрліту)))
Прочитав "Пацики" і ОХУЇВ!!!!
Я – 1972 року народження. В нас у Білій Церкві моє життя й життя моїх товаришів – БУЛО АБСОЛЮТНО ТАКЕ САМЕ!!!!
Ті самі слова, події, проблеми...
УСЯ історія – практично про мене!!!! Я шокований!!! І пацики, і бурсітєт, і місилово та бухалово, 1 гоп-стоп, і зависали на даху дев"ятиповерхівки і там теж скинули пацана додолу, й вітчим-рецидивіст, і бійка з ним та ножик... Дівки такі самі! Перебуваю під враженням вже декілька днів – наче вкинуло мене у МОЄ минуле!!!
Але маю ОДНЕ непорозуміння: щодо купівлі бухла. Тоді продавали бухалово з 14-ої години й до 19-ої, страшенні черги, горілка коштувала дорого (9,10 Русская й 10,20 Столічная), часто купували на точках самогон (6 крб.)... Взагалі, у творі з бухаловом нібито жодних проблем – але ПРОБЛЕМИ З КУПІВЛЕЮ випивки БУЛИ ТОДІ ПОСТІЙНО!
І знов же, пиздець! Ну, наче про мене!!!! Навіть у подробицях! Заміни власні назви, імена й клікухи, підрихтуй мову під наш діалект – бля буду, ПРО БІЛУ ЦЕРКВУ!