Рецензія на книгу Сергія Батурина "OST"
Мова піде про творіння Сергія Батурина "OST". Це "роман написаний на основі реальних доль українських невільників, яким вдалось вижити і які наважились повернутися..." Так написано на звороті книги. Насправді ж книга не про тих, кому вдалося повернутися, а про тих українців, які зустріли війну спершу на Українській землі, а потім в Німеччині. Тобто в книзі немає(хоча я чекав цього до останніх рядків) розповіді про те, як ті невільники поверталися з одних таборів і замикалися в інші. Роман показує, що ворогами для нашого народу були і німці, і "совєти", адже і ті, і ті заганяли в табори, і хтозна в кого вони були жорстокіші.
В цьому романі, на 150 сторінках чорних літер, переплітаються долі героїв, зрадників, запроданців, нещасних доль, розбитих сердець, та мороку війни. Він спокутує і примушує замислитися: "Люди, куди ми йдем?"[Кула] І дійсно, головна героїня, яка була отією одною з чисельних рабів з тавром "OST", переживає дивні речі... Вона розколюється на дві частини, бо її прийняли звичайні (читай Fuckфашисти) німці, які зовсім не прагнули цієї війни, але яким довелося піти на фронт. По іншу сторону битви, її батьки, чоловік, до якого вона небайдужа аж до останніх сторінок книги.
Чітко простежується друга сюжетна лінія через сни головної героїні... Цей хлопчик росте в ганьбі, його принижують, витоптують... Цей хлопчик мав стати художником, а став...
Варто прочитати хоча б через те, що це є нашою історією, яка б вона не була сумна.
