Рецензія на книгу Юстейна Ґордера "Помаранчева дівчинка"
Рецензія на книгу Юстейна Ґордера "Помаранчева дівчинка"
Роман «Помаранчева дівчинка» норвезького філософа та письменника Юстейна Ґордера - це спроба осягнути сенс життя очами дитини, яка ще не розділяє світ за наявністю цінностей. Книжка побудована як лист з минулого, але написаний в майбутнє. Це лист покійного батька своєму синові, який є відповіддю на запитання без відповіді.
Пройшло 11 років після смерті батька 15 річного Ґеорга. Він отримує листа від свого батька, що був написаний за його життя, листа, який є мандрівкою в минуле за майбутнім. Лист був захований всі ці 11 років в дитячій машині, яку батько перед смертю прохав не викидувати на смітник. За ці 11 років змінилось майже все: мати Ґеорга вже мала нового чоловіка та доньку, але сам Ґеорг не забував свого батька, не дивлячись на те, що в останнє він його бачив в 4 роки, але досі пам‘ятав басовитий голос батька, риси його обличчя. Читаючи цей лист, Ґеорг відчував ніби сам батько це розповідає. Але що ж було в тому листі?
В цьому листі є невеликі щоденникові записи, але його головною є історія про Помаранчеву дівчинку. Батько Ґеорга в свої 19 років закохався в дівчинку з помаранчами, яка невідомо за чим купувала великий пакунок помаранчів. Ґеоргів тато стежив за нею, вираховував час, коли зможе її зустріти знов. Їхнє спілкування здійснювалось завдяки контактам очей. І постійно дівчника купувала помаранчі. Так вона стала Помаранчевою дівчинкою для тата Ґеорга, адже крім того, що кожен понеділок вона купує великий пакунок помаранчів, він нічого про неї не знав. В Різдвяний вечір вони вперше провели багато часу разом та спілкувались. Вони навіть не дізнались як звуть один одного, але знали, що ця зустріч не була останньою. Помаранчева дівчинка на деякий час зникла, а коли наступного разу батько Георга її побачив, вона ніби не впізнала його та поїхала з якимось іншим чоловіком. Різні думки оволоділи Ґеорговим татом, навіть такі безглузді, що Помаранчева дівчинка є витвором його уяви.
Зустрівши її наступного разу на базарі, коли вона переглядала кожен помаранч з великої корзини, вибираючи найкращі, тато Георга заговорив з нею. Помаранчева дівчинка знала його ім‘я. І це було досить дивним. Ще вона сказала, якщо він зможе півроку не бачити її , то наступні півроку вони будуть бачитись кожен день. Помаранчева дівчинка говорила загадками. Вона сама була великою загадкою, адже невідомо для чого їй потрібні були помаранчі. Через деякий час батьку Ґеорга приходить листівка від Помаранчевої дівчинки з питанням, чи чекає він на неї. Звідки вона знає його ім‘я, адресу? Він не витримує та їде шукати її в Помаранчеву країну. І зустрічаї її там. Помарачнева дівчинка розтанула як примара, а батько Георга думає, що це є покаранням за його не здатність терпіти.
Рівно через півроку вони зустрічаються. Приходить час дізнатися відповіді на всі питання: звідки Помаранчева дівчинка знає ім‘я тата Ґеорга, його адресу, нащо їй помаранчі. Вероніка- ім‘я Помаранчевої дівчинки-колись жила поряд з Ґеорговим батьком, але він просто її забув. Вона була художницею та їздила на півроку на навчання. Помаранчі вона малювала - це була конкурсна картина.
Але сам Ґеорг не звернув увагу на те, що його мати звали Вероніка, вона була художницею, колись жила на тій вулиці, де мешкала Помаранчева дівчинка. Тільки батько зміг відкрити цю таємницю, поки не написав, що одружився з Помаранчевою дівчинкою, а свого сина вони назвали Георгом.
Лист тата відкрив Ґеоргу історія кохання батьків, яка схожа на якусь казку, але й поставив важке запитання як для 15річного підлітка: »Що би ти обрав, одержавши шанс вибору? Пожити коротку мить на Землі, щоб за якісь там швидкоплинні роки покинути все любе твоєму серцю і ніколи більше до нього не повернутись? Чи відмовитися від цієї авантюри?». Вибір був єдиним-якщо вибираєш життя, то вибираєш і смерть. Саме історією про Помаранчеву дівчинку батько намагався навчити Георга цінувати життя та донести його сенс. Ґеорг обрав життя і написав разом з батьком книгу про Помаранчеву дівчинку, діставши старий татків комп‘ютер та ввівши пароль користувача, який протягом 11 років ніхто не міг підібрати. Пароль був простий-Помаранч. Георг примусив мати повісити картину з помаранчами, яку вона малювала багато років тому. А сам... Сам просто дописав всі відповіді на запитання, які ставив йому батько, але не змінюючи батьківського тексту. І книга «Помаранчева дівчинка» , яка була написана Ґеоргам та його батьком, закарбувала чисту історія кохання.
