«Смаки раю»: «засоби насолоди» та дух капіталізму

Нині в усьому світі користується популярністю специфічний жанр наукових студій, предметом вивчення якого є так звана «культура повсякденності». Звичні всім речі, скажімо, унітаз чи лялька «Барбі», беруться й розглядаються вченими в історичному та культурологічному аспектах. Виходить дуже цікаво і пізнавально. І ось нарешті в Україні, до якої світові тенденції доходять традиційно повільно, перекладено одну з найвідоміших книг цього жанру – «Смаки раю» Вольфґанґа Шивельбуша.

«Смаки раю» – розповідь про історію так званих «засобів насолоди» (калькований німецький вислів, якому нема адекватного відповідника в українській мові), до яких зараховано прянощі, каву, чай, шоколад, тютюн, алкоголь і наркотики. Автор послідовно розгортає історію появи кожного «засобу насолоди» в Європі, реакції на нього в суспільстві, коротко аналізує причини популярності чи непопулярності того чи іншого в різний час у різних країнах. Причому це не банальне переповідання відомостей: Шивельбуш не лишається «всередині» своєї теми, а постійно шукає паралелей між історією «засобів насолоди» та духом епохи, висуває припущення про неабиякий вплив їх на світову економіку, і навпаки (скажімо, чай став істинно «англійським» напоєм через чисто економічні міркування, які змусили англійських імпортерів поставляти до своєї країни саме чайне листя, а не кавові зерна).

Читаючи книжки на кшталт цієї, особливо гостро починаєш розуміти тотальну взаємопов’язаність навіть, здавалося б, далеких одна від одної речей. Прянощі, кава, цигарки, пиво – вони формували не тільки кулінарні смаки та шкідливі звички, вони безпосередньо впливали на літературу, культуру, ідеологію, ментальність і загалом мислення людей. Утім, цей процес впливу не однобічний – так само й прерогатива різним «засобам насолоди» та засобам їхнього використання віддавалася залежно від часу та місця. Але є й досить універсальні закономірності: Шивельбуш головною серед них називає характерне для капіталістичної епохи постійне пришвидшення життя, яке зумовлює й уживання «засобів насолоди». Тютюн спочатку куриться лише в люльках, але скоро вони поступаються місцем сиґарам, відтак сиґаретам, які скурюються дуже швидко, цілком у дусі нашого часу з його божевільним ритмом життя. Горілка так само стає популярною завдяки своєму швидкому ефектові.

Вольфґанґ Шивельбуш викладає в книжці не просту історію, а соціальну. Тому не дивно, що попри основну тему наперед у ній виходить суспільство. І тому – іще раз не дивно: «Смаки раю» написано під великим впливом західної соціології марксистського штибу, яка дозволяє розглядати явища в їхньому взаємозв’язку з динамікою розвитку капіталізму в Європі. Новочасний буржуазний світогляд постає тим тлом, що постійно визирає з-поза авторової оповіді. «Кава та протестантська етика» – так називається розділ цієї книжки; я би охрестив усю працю «Засоби насолоди та дух капіталізму», в свою чергу теж перефразовуючи Макса Вебера. Це добре характеризує суть цієї книжки, її не лише тематичне, але й ідейне ядро. Втім, марксизм Шивельбуша не тяжіє над книжкою і не перетворює її в чергову історію ринку та капіталістичної системи. Все ж основна вартість книжки в безпосередній історії «засобів насолоди», до того ж історії дуже захопливій.

До всіх вищеперелічених переваг книжки варто додати ще декілька дрібних, але дуже важливих, за які слід подякувати видавництву «Критика». По-перше, переклад Юрка Прохаська здійснено просто філігранно (тобто на звичному Прохаськовому рівні). Тільки одне термінологічне зауваження – «міщанство» та «міщанський» у тексті з наведених у попередньому абзаці міркувань краще би замінити на «буржуазія» та «буржуазний», це би виразніше відтінювало авторський замисел. По-друге, книжка просто рясніє унікальними ілюстраціями, інколи дуже потішними, які знайдено автором у джерелах тих часів, про які він розповідає. Ілюстрації не менше, а може й більше, ніж текст, показують ставлення свого часу до тих чи інших «засобів насолоди».

Отож, перед нами справді гідне видання. Не скажеш, що воно знадобиться комусь у навчанні чи просто в реальній життєвій практиці. Але, написане легкою, доступною мовою, пересипане повсюдними захопливими історійками, це дослідження попри свій на позір «науковий» статус може зацікавити кожного, і для кожного стати таким собі «засобом насолоди» – насолоди від читання.