Володимир Єшкілєв, Олег Гуцуляк «Адепт» – апокрифічний літопис
Останнім часом стало модно визначати жанри книжок, а скоріше придумувати нові. Тож не будемо оригінальними і спробуємо це зробити. У випадку «Адепту», жанр визначений авторами — «роман знаків». Спробуємо не погодитись. Це, скоріше, «апокрифічний літопис». Історичні події, географічні мапи, назви міст і стиль написання вказують саме на те, що це літопис. Апокрифічність йому додає те, що він не «канонізований» сучасною наукою про історію та релігійними вченнями, а дарма...
Кожний розділ літопису названий за тим ім’ям Єдиного, яке у цей період вело літописця у його мандрах. Всього їх три: Даждьбог, Те, яке не дозволено вимовляти або чотирилітерник і Бог-слово. Так само із кожним періодом змінюється і ім’я літописця.
Перший розділ містить у собі київський період життя героя. У той час його звуть Ратибор і він жрець Селянського капища Даждьбога. Тут охоплений період завершення князювання Аскольда та прихід до Києва Олега або Хельга, як його називає автор. У середині розділу Ратибор потрапляє до міста Саркел і дорогою отримує нове ймення—Гафаг. Прибувши до Саркелу він стає лікарем і входить до таємних зібрань Саркельських. Після таємної ради міста Ратибор вирушає з нього до Ітхелю і отримує наступне ім’я Ратбер-хемег.
Так ми переходимо до наступного і чи не найголовнішого розділу—чотирилітерник. Цей розділ поділений упорядниками тексту «Сповіді...» на чотири підрозділи, за кожною із літер другого з імен Єдиного. У Ітхелі наш герой знайомиться із людиною, яку сам називає своїм учителем,—Мелхиседеком. При посвяті до братства Шехіни Ратибор отримує четверте своє ім’я, але ми його так і не дізнаємось, бо воно таємне і призначене тільки для сповідників Шехіни.
У священному місті Ратибор отримує складне випробування для входження у цех лікарів, і долає його, заслуживши за те повагу серед найповажніших тамтешніх лікарів. Кульмінацією другого розділу є оборона Ітхелю від потвори з Чорної Вежі та її приспішників: угрів, булгар та гузів. Ратбер-хемег вступає до склавинського загону оборонців міста, що відповідав за оборону котячої вежі. Після бою із дияволосповідниками і деяких пригод у місті він тікає із нього далі на південний захід. Це є переходом до третього і останнього розділу—Бог-слово.
Останній розділ був утрачений і упорядники відновили його з тих видінь, які являлись їм після опрацювання двох попередніх розділів. Цей розділ включає у себе єгипетський період життя Олексія Склавина, але єгиптяни називають його Габір. В ущелині Харра він шукає Кивот Завіту, схований пророком Єремією. Тут саме Ратибор, йудей за посвятою перетинається із християнами і стає перед вибором: чи справді син Божий є такою ж частиною Єдиного, як і Святий Дух. Вибір він робить уже на самому кінці, коли отримує результат своїх пошуків Кивоту Завіту. Але те, який вибір він зробить зацікавлений читач дізнається тільки прочитавши книгу Володиира Єшкілєва та Олега Гуцуляка «Адепт». Приємного вам читання.
