Юрій Гайда: «Львів’яни ходять, опустивши очі додолу»

Художній салон «Равлик», що у місті Львові, існує вже 15 років, а 5 років тому тут почала працювати художня галерея. Ми вирішили порозпитувати директора салону, Юрія Романовича Гайду, що і до чого.

На наше питання «хто Ви за фахом?» пан Юрій посміхається:

- Математик. Багато років пропрацював у вузах Львова – у Поліграфічному інституті (тепер Академія Друкарства), 8 років викладав у Торгово-економічному. За власним бажанням пішов з викладацької роботи.

- Чому?

- Знаєте, то були часи, коли студенти не дуже хотіли вчитися, а я занадто любив математику, щоб дивитися в їхні «риб’ячі» очі. Але перед тим я встиг багато чого зробити: створив осередок Народного Руху, брав участь у виборах першого президента, багато змінив у викладацькій роботі. Зокрема, на протягом року перевів викладання з російської на українську мову.

- Як Вам це вдалося?

- Дуже просто: всі лекції читав українською і дублював російською. Це було важко, але згодом, на прохання студентів, став зменшувати кількість матеріалу російською мовою. Поступово викладання повністю перевів на українську, а потім інші викладачі перейняли мій досвід.

- Як виникла ідея створення художнього салону?

- Давно займаюся туризмом, зокрема, активним туризмом. Був у 4 походах на Кавказі, ходив на Алтай, Тянь-Шань, Памір, Забайкалля, Кольський півострів. У 90-х роках, крім великих державних тоді компаній, таких як “Інтурист”, “Супутник”, “Турист”, на ринку туристичного бізнесу не було пропозицій на прийом туристів. Ми першими серед недержавних структур запропонували такі послуги і, зокрема, з активного туризму в Карпатах. Після відвідування Львова туристи хотіли придбати на пам'ять сувеніри - так виникла ідея художнього салону.

- З якими труднощами зустрілися?

- Спочатку потрібно було знайти місце для художнього салону (художній салон «Равлик» знаходиться у Львові за адресою пр.Свободи, 15). Була, звичайно, бюрократична тяганина з видачею різних дозволів. Але ставитися до цього треба, виходячи з мудрої молитви: «Дай мені, Боже, спокій прийняти те, чого я не можу змінити, дай мені мужність змінити те, що я можу змінити, і дай мені мудрість відрізнити одне від другого. »
Наступний етап – забезпечити салон продукцією належної якості. Хочу зазначити, що ми зразу відмовилися від «українських» сувенірів, що вироблені, наприклад, у Китаї. Вся продукція у салоні «Равлик» вироблена виключно в Україні. Це - мистецькі роботи різного плану: картини, ікони, вишивки, вироби з дерева і шкіри, біжутерія, писанки, вітражі, литво, керамічні сувеніри і багато іншого.

- Як підбираєте матеріали: Ви самі знаходите майстрів чи вони звертаються до Вас?

- І так, і так. На початку ми самі активно шукали цікаві роботи, пізніше художники, скульптори побачили, як ми працюємо, і зрозуміли, що нам можна довіряти.
Ми постійно стараємося піднімати планку щодо якості робіт. Поступово відсікаємо менш якісні роботи, працюємо з дуже талановитими і професійними майстрами. За відгуками клієнтів, скажу без зайвої скромності, ми – найкращий художній салон у Львові.

- Чи може художній салон або галерея бути прибутковим комерційним проектом?

- Безумовно. От тільки продаж творів мистецтва знаходиться десь унизу шкали бізнесових інтересів. Зараз значно більше відкривається кафе, ресторанів, аптек, гральних закладів. Художніх салонів – одиниці. Навіть у Львові – мистецькому центрі - вони почали відкриватися півтора-два роки тому. З’явилися художні салони, які невиправдано іменують себе галереями.

- Поясніть пересічній людині, чим відрізняється художній салон від художньої галереї.

- Художній салон займається продажем творів мистецтва. Художня галерея – значно глибше поняття, вона відображає тенденції у мистецтві, організовує виставки робіт і проекти. У доброму викладі галерея навіть вирощує нове покоління митців.

- Які цікаві проекти були організовані галереєю «Равлик»?

- З-поміж інших можна виділити виставку чорно-димленої (гаварецької) кераміки. Після ренесансу гавареччини до того часу наше суспільство усвідомлювало чорно-димлену кераміку як матеріал для виготовлення посуду. Цим проектом ми показали, що гаварецька кераміка - це матеріал для творчості, матеріал, з якого можна творити. Ми підготували і представили виставку творчих робіт.
Інший проект: ми відкрили талановитого митця Миколу Могилата. Можна сказати, виростили. У 2004 р. ми провели виставку, яка допомогла відкрити широкій публіці цього художника. Він став популярним і знаменитим. А навесні цього року Микола Могилат став членом Спілки художників України.

- Розкажіть іще про знаменитий проект «Леви Львова».(Юрій Гайда є автором і координатором цього широкомасштабного проекту, який давно вже переріс рамки мистецької акції і став майже народним)

- Він готувався вже кілька років, стартував у серпні минулого року. Це багатогранний проект, який поєднує кілька розділів. Основна його ідея – привернути увагу широкої громадськості до збереження Львова як унікального музею архітектури. Поштовхом стало усвідомлення того, що самі львів’яни не вміють бачити красу. Вони ходять, опустивши очі донизу! Як відомо, Львів – місто левів. Часто від туристів можна почути запитання: а скільки левів є у місті? Невідомо. І от кілька ентузіастів заходилися досліджувати. Вони обійшли весь Львів – від Високого Замку до Привокзальної, від Кривчиць до Зеленої, усі райони міста. Досліджували, записували, фотографували кам’яних левів. Коли назбирали 2000 левів, ми зрозуміли, що потрібно організувати виставку. Але на цьому проект не завершився. До нас долучилися небайдужі люди, які приносили все нові і нові фотографії. Що цікаво, на тих вулицях, які вже були досліджені, знаходилися нові леви. Слід зазначити, що цей проект унікальний ще і своєю інтерактивністю. За час існування виставки була неймовірна кількість відгуків, львів’яни активно підтримали проект. Школярі, студенти і просто небайдужі люди допомагали відшукати невідомі екземпляри. В результаті кількість зафіксованих левів зросла з 2900 до 3800 (станом на кінець червня 2008р.) Усі матеріали зібрані у своєрідну Енциклопедію левів Львова, ця книжка з робочою назвою «Леви Львова» готується до друку.

- Цей проект має кілька розділів. Розкажіть про них детальніше.

- У художній галереї «Равлик» проходить виставка фотографій, на яких представлені найбільш унікальніші будівлі з левами. Другий етап – це виготовлення бронзових копій левів. Ми маємо ливарню, де виготовляємо такі копії. Як це не сумно, але може статися так, що через якусь сотню років збережуться тільки копії знаменитих левів.

Наша розмова закінчується, але залишається ще безліч питань, які хочеться поставити директору художньої галереї – і про театралізовані дійства у підземеллі, і про містичний привид монаха, що там блукає, і про симпатичних бронзових левів…
Заходьте в галерею і художній салон «Равлик» у Львові, запитаєте самі. І вам неодмінно захочеться придбати щось на згадку про чудове старовинне місто левів, і ще не раз повернутися сюди.