«Зруйновані зорі» Олега та Валентина Авраменків: зоряні війни по-українськи

У наш час панування суцільного літературного непотребу вже мало хто зможе назвати бодай три відмінності фентезі та справжньої наукової фантастики. Фентезі стало таким собі модним словом і майже остаточно поглинуло ту справжню фантастику, яку дарують нам твори Лема, Бредбері, Стругацьких. Хтось заперечить, – «фантастика» й «фентезі» – одне й те саме. Мовляв, просто «фентезі» – це «фантастика» англійською.

Безумовно, це не так. В нашій мові лексичне значення цих слів та й просто в жанровій ієрархії, – це, беззаперечно, різні напрямки літератури.

Творці фентезі – сучасні казкарі, не мусять зазирати в підручники фізики й астрономії й напружувати мізки, аби їхні вигадки мали наукове підґрунтя. Інша справа – письменники-фантасти. Навіть важко уявити, скільки вузькогалузевих питань змушені були підняти українські фантасти Олег та Валентин Авраменки під час написання захоплюючого роману «Зруйновані зорі».

Адже крім сильних, рішучих героїв, неймовірного переплетіння майбуття з сьогоденням та несподіваних обертів сюжетної лінії, в книжці трапляється чимало технічних подробиць. Їх не так багато, аби залякати читача, але достатньо, щоб зрозуміти, що книгу писано не дилетантами, а тими, хто й сам не стане читати усіляку літературну попсу.

І хоча книга видана у серії «Main steam», вона все ж таки створена для особливого, непересічного читача.

Найцікавішими «Зруйновані зорі» будуть саме для молодого, навіть, юного читача, адже в книзі головними героями постають підлітки, зоряні партизани. Але й цей юний читач має бути небайдужим до загадок Всесвіту, до питань добра й зла, адже книга примушує думати. На жаль чи на щастя, у поціновувачів серіалів про нянь і модного ганчір’я ця космічна історія не викличе жодної емоції.

До речі, дуже тішить той факт, що посеред тотальної російськомовності жанру, книга Авраменків написана не просто українською, а напрочуд природною українською мовою.

На фоні тих же російськомовних Дяченків, вельми влучне розуміння аудиторії. Книга про про підлітків і для підлітків. А українські юнаки і дівчата (нарешті) з кожним роком все більше послуговуються рідною мовою у спілкуванні.

Герої українських зоряних війн вражають завзятістю і наполегливою вдачею. Стефан Матусевич – справжній космічний вовк, його донька Рашель Леблан – яблунько, що недалеко впало. У свої вісімнадцять, вона – мічман віськово-космічних сил Землі. Юнаки та дівчата, – космічні повстанці, – всі без винятку обдаровані й сильні натури. Є в книзі і кілька героїв старшого віку. Але вони значно поступаються підлітковим у виразності.

Сюжет взагалі заслуговує на створення за його мотивами класної комп’ютерної іграшки.
Колишні володарі галактити – люди, не просто втрачають велич, а стають справжнісінькими паріями. Вони змушені поступитися не лише завойованими планетами, а й своїми власними. Чужі, що утисняюють людство, а саме дві раси – альви і габбари, ще й воюють між собою.
Волею долі головні герої опиняються на планеті… Новоросії. Тут треба сказати для потенційного читача, налаштованого патріотично, нічого страшного не відбувається.
Ця Новоросія немає нічого спільного з колишньою принизливою назвою нашої країни. Тут живуть росіяни, вихідці з Кавказу та середньої Азії. Всі громадяни цієї планети є заручниками власного режиму – а саме абсолютного самодержав’я. (і це в 3593 році!) Найогидніше те, що цар Новоросії Олександр Михайлович – відвертий колабораціоніст. Він зрадив людству і тепер Чужі роблять на планеті, що їм заманеться.

А новоросіянам байдуже.

Як влучно сказав один з героїв, старшокласник Олег Рахманов: «Російський народ сторіччями мріяв про доброго царя-батечка, який би дбав про нього й ухвалював за нього всі рішення. І ось, у космічну добу, ми втілили цю наївну селянську мрію в реальність і так завзято, що переплюнули всі відомі в історії монархії».

Але справжніми господарями на планеті є Чужі. І за іронією долі, притаманний мешканцям імперій, шовінізм переріс в жалюгідну, рабську любов до царя, який власне, такий же раб, як і його піддані. Винятком є молоді повстанці, серед яких цісаревич Павло…

І це ще не найцікавіше, що відбувається у книзі. Це лише дрібненька частка з того, що породила для читачів безмежна письменницька уява. Є неймовірна зброя, розкриття космічних таємниць, телепортація, клонування…

Може єдиний мінус книги – надто хронікальний початок, який нагадує підручник з космічної історії. Після такого серйозного вступу, аж ніяк не очікуєш в середині книги навіть інтимні моменти. Загалом же «Зруйновані зорі» написані легко, а події розгортаються так жваво і несподівано, що іноді книгу читаєш не просто в метро, а й на ходу. І тут справа не лише в фантазії авторів, а і в їхньому вмінні викласти цю свою фантазію напрочуд влучними словами.

Не оминули автори й віддалених політичних натяків. Куди ж без цього? В нашій країні важко бути аполітичним навіть письменнику-фантасту. Надовго викарбовуються в пам’яті слова того ж Олега Рахманова: «Я переглянув багато хронік з минулого різних планет, але жодного разу не бачив, щоб на акціях протесту люди тримали транспаранти на зразок: «Ганьба нам! Ми самі обрали таку владу»

А ще є в «Зруйнованих зорях» і міркування дорослих над власним особистим життям, і перше кохання юних героїв, – цим книга, безумовно, привабить і дівчат.

Якби «Зруйновані зорі» екранізовували, то моменти «про стосунки» треба б було деталізувати. І не тільки стосунки головного героя та його доньки з жінками й чоловіками відповідно, а й історію кохання цесаревича з земною розвідницею Естер. Адже як із військового завдання стосунки переросли у велике почуття, аж до весілля, на жаль, автори не показали.

Це абсолютно суб’єктивні жалощі, адже всі дівчата обожнюють читати про те, я між героями народжуються почуття – тим більш між такими героями – спадкоємцем престолу й біблійною красунею на зразок Есфірі…

Майже немає сумнівів, що у книжки буде продовження. В будь-якому разі, чи стануть «Зруйновані зорі» лише початком великої космічної саги від Авраменків, чи після них буде написано щось абсолютно нове, – поза сумнівом, на цій фантастиці можна поставити гриф: «Обов’язково до прочитання непересічним юнакам та дівчатам від 15 років».