АртПоле 2010: Чи є життя на Куяльнику?

Календарне літо вже розпочалось, фестивальне – от-от. Тож усі соцмережі і форуми повні розмов на тему «Хто на який фест збирається». Зважується все – музична програма і місце проведення, додаткові цікавості і надійність організаторів. Адже мало хто може і хоче відвідувати фестивалі щотижня, а деякі ще й накладаються в часі. Фестиваль АртПоле цього року відбудеться 12-18 липня на березі Куяльницького лиману. Щодо надійності він не викликає жодних застрежень – 8 років поспіль заявлена програма виконується в повному обсязі. А от регулярна зміна місця проведення часом нашорошує навіть найвідданіших прихильників фесту.

Андрій Любка: «Ужгород - порожній порт Карпат»

Ужгороду — 1115 років, поетові Андрію Любці — 22. Поет розповідає про своє місто.

Юрій Андрухович: «Час — один із моїх улюблених героїв»

Важко знайти постать, яка була б, подібно до Юрія Андруховича, однаково впливовою як у громадському житті, так і в літературі. Його підпис під тим чи іншим зверненням апріорі засвідчує авторитетність протесту, — так було за часів Кучми, так є і зараз.

А втім наше інтерв’ю все ж таки стосувалося переважно мистецьких тем.

«Як я провів цим літом» (Олексій Попогребський, 2010)

Фільмувати мінімалістичні кінокартини на кшталт російської «Як я провів цим літом» — річ набагато важча, ніж може видатися. Так, ніби нічого екстраординарного: два метеорологи, старший Сергій, молодший Павло, відбувають останню зміну на далекій північній станції перед консервацією об’єкта.

Канни: медитації й тихі трагедії

63-й Каннський кінофестиваль цього року викликав немало нарікань, передусім – за слабку програму. Ця обставина навіть дала привід деяким російським критикам припускати, що «Передстояння» Нікіти Міхалкова (впливовий кіножурнал Variety охарактеризував цей фільм як «шовіністичну, погано зіграну нісенітницю») на настільки млявому тлі може мати шанс на призи. На щастя, цього не сталося, та й програма, вочевидь, була не настільки провальна. У всякому разі, вибір журі на чолі з Тімом Бертоном виглядає гідно.

ОСЬ ТОБІ, БАБЦЮ, Й ДЕНЬ ЄВРОПИ

Нинішній режим спростовує прогнози найбільш затятих песимістів. Наші права порушуються з особливим, навіть збоченим цинізмом. Наприклад, минулої суботи у Києві святкували День Європи. Гарна, пафосна назва, а скільки асоціацій — в першу чергу щодо демократичного життя, основних прав і свобод, що дотримуються у Старому Світі неухильно. А ще у той-таки День Європи у Києві мав проходити Марш свободи — щорічна демонстрація столичної (підтримувана і в інших великих містах країни) субкультурної молоді за реформи у державній політиці щодо алкоголю, тютюну та інших наркотиків.

Наша жінка в павутинні їхніх легенд

Давно розмірковую над питанням, чому в чужому садку вишні завжди добріші? Воно має чимало розгалужень, але сьогодні мова про сприйняття наших жінок чоловіками нашими, не нашими та ними самими – українками. Поштовхом до цих міркувань стала моя недавня поїздка в метро. Стою навпроти дверей, роздивляюся рекламу. Погляд зупиняється на глянцевому плакатику зі звабливою жіночою спинкою, затягненою в нещільно зашнурований корсет. На ньому слоган: «Секрет стрункості француженок».