Дмитро Богомазов: «Головне — знайти театр в тексті й втілити його на сцені»
В пресі режисера Київського академічного театру драми та комедії на лівому березі Дніпра, цьогорічного лауреата Шевченківської премії Дмитра Богомазова часто називають експериментатором, поряд з відомим діячами театру Андрієм Жолдаком, Едуардом Митницьким, Владом Троїцьким — мало не новатором української сцени. Сам Дмитро Михайлович, відхрещуючись від такого формулювання, говорить, що його мета — не експеримент як такий, що він просто займається пошуком театру наново ...

Якщо говорити про роман, який дав назву цілій збірці, то це – реальна подорож справжнім земним світом для мешканців нашої планети, що живуть у недалекому майбутньому, – безпечному, захищеному, зручному, технологічному і віртуалізованому. Погодитись на неї – неабиякий вчинок для людей, які не знають голоду, холоду, розгулу стихій і фізичних навантажень поза межами спортзалів. Вийти з честю із випробувань, які їм випали, – це стати ближчими і зрозумілішими для нас, завоювати нашу прихильність і симпатію.
Сучасний світ, як ніколи, застряг у побутових клопотах та щоденній рутинній роботі. Вирватися з цього кола надзвичайно важко. Саме тому про сміливість іти проти сталих суспільних норм, про порозуміння батьків і дітей, про те, що визначає мандрівника, про випадки зміни способу мислення, про людську доброти та її мінливість залежно від ситуації, а також про можливість здійснення мрій Сашко Ткаченко говорить із новоявленим мандрівником, кременчучцем Миколою Герасимовим.