Олександр Гаврош: «Українському читачеві «смакує» закарпатська екзотика»
П’єси писали і Шевченко, і Нечуй-Левицький, і Панас Мирний, і Леся Українка, й Іван Франко. Інша річ, що драматургія не стала їхньою «фірмовою стравою», хоча п’єси їхні досі живуть на сцені. Так і я : пробую себе в різному. Кожна історія вимагає своєї форми. Коли бачу, що краще розповісти її для сцени, то пишу п’єсу. Але я ще доволі молодий автор, тож творчі пошуки тривають.

Мабуть те, що я пишу перш за все для читачів, а вже потім – для себе. Тобто завжди думаю про того, хто буде читати мою книгу і чи буде читачу цікава історія, яку я вигадав або збираюсь написати. Інколи я розумію, що роман, який я пишу, «не піде» в світ дуже легко. Але якщо для мене цей роман важливий, то я все одно його буду писати.