Книга "Фіолетові діти" дуже сподобалася!!! Читається легко! Захолює з перших сторінок. Сьогодні читаю "Випалений шлях" - інтрига з перших сторінок... на 121 сторінці я й досі не можу зрозуміти це передіторія чи продовження "Фіолетових..." :)хочу швидше дочитати... РЕКОМЕНДУЮ ВСІМ!!! ДЯКУЮ АВТОРУ!!! ЧЕКАЮ на нові ШЕДЕВРИ!!!

жодної заздрості - звідки і до чого?)
І так, це чиста правда - ні псевдо-, ні просто філософських розкладів у її творах не знайти. як і не знайти там нічого, крім "побутописання з елементами серіалу". час усе розставить на свої місця. побачимо)

Взагалі у романі є спроба зробити зріз українського суспільства. Про лихі 90-ті написано та відзняте немало. Про те, якими стали люди вже на початку 21 століття – особисто я в літературі не зустрічала. Дуже яскраво авторка описує життя офісного планктону, всі ці інтриги, жадобу до шалених грошей та зацикленість на кар’єрі. Більшість чоловіків розгубилися у нових для всіх умовах, а жінки запряглися працювати на благо родини. Як результат – зруйновані родини, діти, що ростуть на самоті. Це теж неприродній добір. Маєш ділову хватку, схильність до підлабузництва, мрієш заробити все більше і більше грошей – вперед, в наш час ти маєш всі шанси бути на коні. От тільки життя іноді розставляє все по своїх місцях у неочікуваний спосіб. Дивно, але залишилися в нас і такі, що живуть у гармонії з самим собою, не куштуючи делікатесів, не маючи шикарної автівки, не літаючи до турецьких готелів. І така людина може бути щасливою. Щасливою по-своєму. Вона не строїть з себе хазяїна життя в єгипетських чи турецьких готелях, а бере рюкзак та йде в турпоход. І такий спосіб життя у сірої більшості викликає нерозуміння, насмішки, але деякою мірою і заздрість. Будьте собою, залишайтеся ЛЮДИНОЮ, зрозумійте, що на той світ гаманець з собою не візьмеш – такі висновки я зробила, прочитавши цей роман. Можливо, думки мої надто сумбурні, але я написала те, про що замислилася після прочитання.