та ну :) обожнюю не виправдовувати погані сподівання :)
Ой, і перепрошую, Ірино, що так про вас думала. Сподіваюся, ви пробачите?:)))
Щиро й собі відповім: ніколи не думала, що ви, Ірино, ТАКА:) От убийте мене, а я вважала вас такою собі гоноровою всезнайкою, принциповою безстрашницею та надміру серйозною й прискіпливою критикесою... Натомість перед нами постала щира, мила, подекуди навіть сором"язлива, проте добродушна й упевнена у собі дівчина, яка дивовижно володіє словом і є професіоналом у літературній царині. Нехай і надалі все у вас вдається!:)
:) О, то я радію, що стала Вам у пригоді, пані Мілочко:) Скажу чесно, що про жодну з подій я ще не писала так легко і швидко. Гадаю, усе - завдяки хорошій атмосфері під час презентації. Якось так затишно тоді було, доброзичливо, без напруг, із щирим почуттям гумору... Одне слово - файно! Люблю я бувати у письменницькому товаристві і нема на те ради:)))
А батьки Катьки померли не з голоду, а через чадний газ! Льонька занадто закрив заслонку на грубці. Якщо хто не зна - не можна повністю перекривати димохід коли ще є вогонь у грубці.. так роблять самогубці.
Може кому цікаво, за цим посиланням знайдете мою рецензію на те "Село та люди"..
отак життя повертається та цикл завершено: моя перша в житті рецензія з'явилася на Сумно, а тепер тут про мене пишуть... ах. Жанно, дякую за добрі-добрі слова та хороші запитання на презентації!
це все Ірванець і компанія :) і шарм пана Макарова