послуговуючись не своїм звичайним творчим підходом, ???
Ви хочете сказати, що я не перекладаю "широкорозважальні мультяшки", а вигадую цілком новий текст? Ви так глибоко знайомі з моїм "звичайним творчим підходом"? Чи ви просто ниций брехун?

РІЖКИ У ВАС ТАКИ ГІЛЛЯСТІ.
Отут я кинув дві сторінки тексту, з якого перекладав. Дивіться, робіть висновки, якщо можете.
http://nehrebeckyj.livejournal .com/107928.html

На додаток (3)
Тепер – іншим читачам-коментаторам, що підтримали Ваш пост. Один з них зазначив отаку дивину: “а рецензії, як і публіцистика часто пишуться за принципом альтернативної історії: береться якийсь текст і переписується навпаки”. Цей коментатор не помітив, що в мене і в пана Негребецького йдеться про текст роману, який саме й “переписується навпаки” – або перекладачем, або автором. Що й породжує якраз текст “альтернативний” (в інших моментах статті я розповідаю і про письменників з альтернативної реальності).
Другий дописувач попав у десятку, вивів мене на чисту воду: виявляється, “Ваш переклад слугував тільки приводом авторові” здеіншого “блиснути літературознавчою обізнаністю”. Авжеж, гадаю, жоден рецензент ще ніколи не досягав подібної “мети” (насправді літературознавча обізнаність – це завжди лише інструментарій), не використавши задля цього чийсь текст як “привід”. Боюся, бажання критикувати критика, як це часто стається в Мережі, передує тут самій наявності приводів для такої критики.
Що вас так душить, шановні? Невже не зрозуміло, навіщо мої статті пишуться? Я й дійсно радію, що моя “літературознавча обізнаність” дозволяє мені годинами реготати, читаючи про різних Ґрандів Ґвіньйолів, але я й наспраді не хочу, щоб український читач, зібравшись розширити обізнаність свою, і далі вівся на усю цю шизу.

На додаток: ВИДАВЕЦЬ НЕ ВИНЕН! (1)
Пане Негребецький, перш ніж Ви відповісте, я поспішу звернути увагу всіх читачів на один істотний момент. У вищенаведеній своїй статті я жодним чином не звинувачую видавців у недостатній якості продукту, що побачив світ з їхньої ініціативи або просто за їхньої допомоги. Ви ж, пане Негребецький, у своїй ЖЖ-шці, написали, буцім «завдано шкоди не тільки Вашій діловій та професійній репутації», а й відповідним чеснотам видавництва пані Сладкевич і пана Мацкевича. Насправді це не так: видавництва в усіх описаних мною випадках мали справу з публікованими текстами, над перекладами працювали люди з певним стажем, їхня робота перевірялася різного штибу редакторами, а в деяких випадках і науковими консультантами та експертами фонду. Видавець не зобов'язаний перекладати за перекладачем, він має справу з готовим продуктом, виробленим цілою командою начебто фахівців. Справа видавця – видавати, тож «M&S» та «Літопису» можу (та всiм iншим пропоную) висловити лише серйозну подяку. I не слід перекладачеві перекладати на плечі пані Сладкевич потребу розв'язувати питання, які стосуються зовсім не її роботи.
До того ж, прошу не приписувати мені й справді малоадекватних інсинуацій у Ваш бік. У своєму блозі, описуючи висновки моєї статті, Ви добрали попурі з цитат, остання з яких Вами отак-от, м'яко кажучи, переінакшена: «робота, на яку з гордістю зголосився цей експерт, йому просто не по зубах». Як кожен може бачити вище, я такого про Вас не писав, моя (не в усьому схожа на цю!) фраза стосувалася конкретно «експертної підтримки» фонду «Відродження», яку я й протиставляв роботі перекладачів. Отже моя цитата і її контекст у Вашому переказі геть неправдиві, отже бачимо текстові клептоманію й тероризм. А це ж Ви цитували з української... Як же тепер людям повірити, що те саме не відбувалося з текстом Мітчела?