Продовження.
Мітчелові просто кров з носа було поміняти “He captures the tip of a carrot in the bowl of his spoon” на “Доктор нахиляє ложку й дивиться на смужку капусти” (tip of a carrot – це кінчик (хвостик моркви)?
I це саме Мітчел подумав, що його жартівливий неологізм “snobology” буде незрозумілий широкій публіці, тож його слід замінити дитсадівським “задавакою”?
Та знов закликаю триматися офіційних даних. Одним словом, у мене немає “якоїсь іншої” редакції роману, тобто мої питання до українського видання лишаються правомірними. Хтось із двох – Мітчел або Ви – повівся не надто адекватно. Давайте закликати до розборки не пані Сладкевич, як Ви пропонуєте в блозі, а усю Британську Раду разом з автором. Бо ж це пахне шкандалем: Британська Рада з вулиці бере чолов'ягу, який каже, нібито він Мітчел і вручає їм дискетку, типу це славнозвісний “Сон №9”, а сам чолов'яга це робить, аби висміяти справжнього Мітчела – наче той ні в зуб ногою, в чому різниця між pike та catfish.
Або британське видавництво й Мітчел разом розробляють такий піар-хід: випускають два варіанти роману та оголошують конкурс, мовляв, знайди 1550 відмінностей, і отримаєш третій, ексклюзивний, єдино правдивий роман Мітчела безкоштовно. I Вам, значить, пане, той приз таки не дістався.

Продовження.
Невже у пізнішій редакції Мітчел до такого уривку ‘Of course she heard it!’ snorts Dowager. ‘My Aunt Otane heard that thunder, and she’s been dead for nine years’ додав фразу “У Токіо всі чули!”, але при цьому викинув слова автора, щоби ця репліка походила не з вуст Вдовиці, а від молодої офіціантки (проте надалі тітка Отане знов чомусь робиться тіткою Вдовиці, хоча щойно була тіткою молодиці)?
В «мого» Мітчела є просто програмна фраза: «Tokyo turns you into a bank account balance with a carcass in tow. The size of this single number dictates where the carcass may live, what it drives, how it dresses, who it sucks up to, who it may date and marry, whether it cleans itself in a gutter or a jacuzzi» (ось цілком схожий на правду переклад Нуянзіна: «Токио превращает тебя в банковский счет с привязанным к нему телом. Величина этого счета диктует телу, где оно может жить, на какой машине ездить, как одеваться, перед кем пресмыкаться, с кем встречаться и на ком жениться, мыться в канаве или в джакузи»). Та Вам, пане Негребецький, на нещастя, випало перекладати геть абсурдну лабуду з «іншого» Мітчела: «Токіо змушує тебе до хиткого балансу з довіреним тобі тілом. Сам тільки розмір міста диктує, де тіло має жити...». Як це собі Мітчел уявляв такий диктат з боку геометрії населенного пункту?

Пане Леоніде (пане О. Негребецький), поки що я готовий вибачитися лише за те. що не сиджу цілодобово в інтернеті, як це зараз у багатьох прийнято, тож і не відповів одразу. Ще багато чого цікавого й корисного для роботи лишається суто на папері, не переведеним у цифру.
Як, наприклад, і згадане Вами, по-іншому редаговане видання Мітчела. Більше того: навіть в офіційний паперовий варіант Вашого перекладу не увійшло згадки про інакшу редакцію. Ми з Вами обидвоє послуговувалися Мітчеловим копірайтом 2001 р. Або Ви припускаєте інше: на відміну від Гоголя, котрий переписав «Бульбу» за сім років, Мітчела нічого не гребло в його романі аж тринадцять (!) років з моменту отримання прав на рукопис, а потім за один рік він раптом спішить видати аж два зовсім різні варіанти книги.
Легко уявити, що Ви й дійсно перекладали дещо інший текст, але в такому разі питань до всієї цієї справи постає не менше (також лишаються деякі з уже названих мною, що Ви їх обійшли своїм «і так далі»). В мене занотовано понад 27 випадків додавань до тексту і 6 викреслень з нього (в тому числі не стало симпатичного зауваження «Those ferns look too perfect to be real» і непоганого сюжетного жарту про пістолет «Зувр») за 1,5 розділів роману. Цілком можливо, це все – робота Мітчела над помилками.
Припустімо ж-таки, що Ви робили переклад, послуговуючись не своїм звичайним творчим підходом, якого здебільшого й вимагають широкорозважальні мультяшки, а просто Мітчеловою редакцією, недоступною росіянам (саме тому «Voorman smiles» повинне читатися «Фоорман сміється, аж ліжко пищить»).
Давайте поглянемо, що ж тоді виходить.

підозрювалося, що іноді перекладачі роблять «Альєн» з «Чужого», от що! :)от повірте, що я, хоч і знаю англійську, ніколи б не здогадалась про що йдеться у випадку «Альєн» )))))) просто тому, що ніколи не дивилась цього фільму, але знаю, що «Чужий» це фільм жахів
у статті ж не лише ваш переклад розглядався...
до речі )))) ви чудово переклали Лафкадіо Шела Сільверстейна...а я брала участь у кіпівлі прав на цю книжку. я не думаю, що подібного роду статті якимось чином "підмочать" вашу репутацію, читачі і глядачі вас знають і люблять. АЛЕ те, що настільки деталізовано автор розглядає проблему якості перекладу, це теж дуже потрібно :)