якщо художню літературу вважати явищем(і хіба можна інакше), то час своєї найвищої спроможності вона перебула, коли писали (коли її писали) Лотреамон, Кафка, Джойс, Платонов, Бекет, Андреев, Пруст...(гадаю,Ви додасьте ще кілька прізвищ). Сумнів,страх, межовість – тоді, і несерйозні ігри блискучими поверхнями чи їхніми фрагментами – тепер. непевна насолода – від них, і шлункове задоволення від нинішніх.
надт поверхнево Ви ділите усіх на "тих, у кого добре виходить" і "тих, що не можуть не писати", хочби тому, що зрозумівши (або ПОБОЧИВШИ це у вище перелічених), на скільки важко писати ДОБРЕ, не у кожного залишиться бажання писати. Жадан пише безумовно "класно", а чи писав ДОБРЕ Бекет...
Коли читач залишиться з цими письменниками сам на сам, нічого страшного не станеться: він уже залишився наодинці із сучасними літературними критиками штибу ІБТ чи Вас, що значно гірше, і нічого, вижив. Ці письменники мають стільки ж спільного, скільки зад бегемота й гірський кришталь.
Росіяни кажуть: "Вали кулем – разберем потом". Дуже схоже, що це – Ваш творчий принцип. Бо так не лише в цьому опусі.
Шкляр – молодець!
Незакінчений роман...він там ще довго лежатиме...
Дочитати Галю до кінця – те ще випробування. Роман ні про що. Так і не дочитав.
так зручна нова назва))
Мені сподобалась ця книга)