— спільнота блогів про культуру
Архів
Пов'язані теґи
2008(+),
2009(+),
2010(+),
2011(+),
афіша(+),
галерея(+),
Київ(+),
книгарня "Є"(+),
Коронація слова(+),
Львів(+),
літературна рецензія(+),
музика(+),
новина(+),
Нора-друк(+),
поезія(+),
репортаж(+),
Сергій Жадан(+),
стаття(+),
Факт(+),
інтерв'ю(+)
ВсіКоментарі
Що ж такого "відкрив" для людства, України, Харкова Є.Кушнарьов, щоб його ім'ям називати наукову бібліотеку?
Знову політика?
Я вам заздрю, якщо ви живете у такій чарівній "справжності", а я живу далеко не у світі К. Андерсона)
Звісно, що кожне покоління має на чомусь вирости, впевнена, що усі достойні уваги сучасні літератори, ознайомлені із біографіями та творчістю своїх попередників усіх епох. Безперечно це мало вплив на їхню творчість (свідомо чи підсвідомо). Але мова тут ішла про інше, є люди котрі пишуть бо у них це добре виходить. А є такі, що пишуть "бо не можуть не писати" – так вони говорять, а насправді видавлюють з себе щось схоже на математичні рівняння, просто підставляють слова під давно відомі формули.
Мені цікаво про кого саме йде мова, хто вони – справжні на вашу думку? Назвіть до прикладу кілька імен будь-ласка.
Жадан пише класно і тут нема чого сперечатись. А Депеш мод – одна з моїх улюблених книг, хоча зараз серйозно підсіла на його поезію..
"Рафінована література – мукалатура" річ в тім, що і Жадан, і решта "нерафінованих" літераторів, ні краплини не змаструбували, якби не було "рафінованих", інакши на кого б вони, напротивагу й усупереч кому вони б літературно дзявкали. Шкода, що сьогодні посередність стала нормою, а справжність – макулатурою.
"Сьогодні не твоя черга вмирати,або Memento mori!" – на мій погляд, автор рецензії занадто акцентує увагу на слові "вмирання" з назви книги. Читаючи цей твір, відчуваєш, звичайно, подих вічності, у тому числі, й сморід тління. Але основне, що привертає увагу – це ота "проза життя", яку не приховати ніякою складною формою подачі мистецького матеріалу, ніякими сюжетними зворотами-поворотами. Тобто, я вважаю, авторові вдалося досягти такої для багатьох письменників бажаної, але для більшості майже недосяжної виразності і життєвості, які мають викликати у читача почуття співпереживання, навіть співучасті. І форма твору тільки спочатку може викликати здивування. А потім настає прозріння – адже це своєрідний імпресіонізм у прозі, можливо навіть і своєрідний штрих-код, яким закодовано Мистецтво Життя. Потрібно тільки зуміти його розшифрувати...
взагалі, вийшло цікаво і незатягнуто за що організаторам Спасибі!
дизайн:
tux
розробка та підтримка:
Передрук для інтернет-видань дозволений за умови гіперпосилання на «Сумно?» та із зазначенням імені автора, а для друкованих видань - за наявності згоди автора. Всі публікації охороняються авторським правом. Редакція може не поділяти думки автора.
Арт-матеріали Сумно?: кнопки-банери, логотипи для друку.
ну додала б у коментарі чи шо...