Гаразд, давайте за вашими правилами грати: яких аргументів вам потрібно?
Так, і ще. Якщо сумноком таке велике і волонтерське, то що ж тут така дика політика, що одні редактори наїздять на інших, та іще й на авторів заразом, щоби не бігати двічі, та іще й на авторів, які першу свою публікацію роблять... Так недовго всіх розлякати. Включно із редакторами, "некваліфікованими". Завжди ж простіше піти знайти собі інший великий і волонтерський аніж підвищувати кваліфікацію невідомо з яких причин, атож?
Читати?! – можливо. Згадувати?! – якщо пригадається!
І лише прочитавши її, розуміеш, що марно свійчас згаяв
Пані Вікторія, Ви така, чесне слово, кумедна. Можливо відкрию страшну таємницю, але редакторів у видання, тим більше великого і волонтерського, може бути декілька. А щодо професійності вашої розмови, то тут все ще простіше: жодна зі сторін псевдо-професійної дискусії не наводить професійних арґументів. Дитячий садок якийсь...
Це іще нічого не означає. Он вийшла така собі "Літпошта" – видання, зорієнтоване так само на молодше покоління в поезії. Досить ошатне, у палітурці, тобто в твердій. Видано, може, і ліпше за "Дві тонни". Концепція – теж є. Все на місці. А от упорядковані тексти такі, що "Дві тонни" після двох років свого видання – показовіші. От і поговоримо тепер про видавців і упорядників – що важливіше для якості кінцевого тексту книги...
А Олена – редактор? Тоді я не розумію її "А автора (разом з редактором, що оце пропустив на головну!!) – на підвищення кваліфікації." – вона сама себе на підвищення кваліфікації хоче відправити? дивна ситуація, дуже дивна. Або я чогось не розумію, або ви.
Та й навіть якщо припустити, що я говорила з редактором – апелюючи до редактора на захист своєї статті я виводжу розмову взагалі на рівень суто професійний. Тут тим паче дискусія не завадить, як на мене. Хоча б суто методологічна.
Питання не в тому хто іще упорядник, а в тому, що з дефініції "Бо в антології правда багато яскравих і оригінальних авторів," йдеться про заслугу упорядника, який цих авторів зібрав, і при цьому стверджується на цій основі, що "Романенка – так", забуваючись про іще одного упорядника, проводиться смисловий зв"язок. І я лише про те, що це все збудувала людина, яка, вочевидь, пишається своєю кваліфікованістю, якщо в некваліфікованості дорікає іншим. При цьому – не маючи, як на мене, достатніх підстав – що я обґрунтувала у своєму нижчому коментарі...
Тьху! Мені нахєр не вперлись твої аргумети. Я почитав, зрозумів, що цікаво, але неінформативно(сам таким страждаю), що в інформаційному жанрі=гівно. А на всі інші ваші домисли взагалі реагувати не бачу сенсу.