Мабуть редакторові не варто обґрунтовувати деякі свої претензії...

романенко видавець книги і автор її творчої концепції, там же написано

Дереш дуже привабливий у своїй "складності", читаючи його, завжди намагаєшся зрозуміти , осягнути, задаєшся питанням: що ж він таки хотів до нас донести?? але дочитавши книжку так до кінця не розумієш деяких моментів...- у цьому і полягає та привабливість! Адже те що ми розуміємо до кінця, стає нам не цікаве.
Шкода тільки що з таким стилем він ніколи не стане класиком, бо все геніальне- просте, Любку )).

з нетерпінням чекаю нової книжки, одразу ж куплю )

Я і не намагалася зробити тут літературознавчий чи культурологічний аналіз. Мені здалися цікавими окремі паралелі, я їх показала. Згадані факти є системотворчими, тож і потребували згадки про себе. "Дві тонни" як літературний факт + на окремому випадку показано, що ця книга може бути значно розширеною за рахунок хороших авторів (чим вони хороші? може й напишу колись, але ж всього в оглядову статтю не вмістити, правда ж? тут енциклопедія потрібна...). Далі цілком доречно згадано, що в цій же показовій антології було випущено через об'єктивні обставини авторів багатьох інших літературних формацій (що природно утворюються в окремих містах і регіонах).
Чим відрізняються від попередників? А чим, справді? Я вважаю що передовсім – кількістю авторів, які пишуть якісну поезію і заявляють про себе. Експресіоністи теж по стилю мало відрізняються від Рільке (в кращому випадку) і їх надто багато, щоби констатувати поколіннєву цілісність. Так, тим що читають і слухають – це вже дуже багато, бо в ситуації постмодернізму відрізнятися в тексті – це надзавдання, по суті своїй нереальне. ні для кого не секрет, що Андрухович і Жадан тирили в Бродського, Жадан і Любка – в Андруховича, і в Жадана – чимало двотисячників. Тож і йдеться тут не про текстову відмінність (яка якщо і є – то мінімальна), а про поведінкову. Тут – відмінність є. Це і активний конект через інтернет, на фестивалях і т.д., про це сказано, повторюватись не буду.

Те, що перекладають – наслідок, я іншого і не мала на увазі. але про що це свідчить? а про те, що поезія якісна і цікава не лише для самих двотисячників, але і за кордоном, а це уже не аби що. це причина для того, ощби стверджувати присутність у поколінні багатьох якісних поетів.
в чому причина популярності – це вже питання до маркетологів, хіба ні?

так що зі свого боку порадила би вам підвищувати кваліфікацію щоби робити претензії більш обґрунтованими...