— спільнота блогів про культуру
Архів
Пов'язані теґи
2008(+),
2009(+),
2010(+),
2011(+),
афіша(+),
галерея(+),
Київ(+),
книгарня "Є"(+),
Коронація слова(+),
Львів(+),
літературна рецензія(+),
музика(+),
новина(+),
Нора-друк(+),
поезія(+),
репортаж(+),
Сергій Жадан(+),
стаття(+),
Факт(+),
інтерв'ю(+)
ВсіКоментарі
не раз використовував автостоп.. з радістю послухав проффі з цього :)
прочитала, сподобалось...
головна героїна і справді жорстока дівчинка, як на свій вік, забагато пережила і побачила....
Агась, мене не надрукували – значить, лажа. Та ж Вдовиченко перемогла не тому, що вона "письменник, який і так друкується" (ще рік тому вона ним не була), а тому що твір вийшов вартий того, що він отримав. Напишіть КРАЩЕ – переможете.
пєар... волни...
Я переконалася, що всі ці конкурсии лажа. І я так кажу не через те, що мою роботу, мабуть, і не читали. А тому, що дзволяється письменникам, які і так друкуються подавати свої твори на конкурс. Не можу зрозуміть, який прикол кокурсу?
Я знаю множество авторов, пишущих по-русски, которые пишут гораздо лучше и интересней Фоззи. Просто их никто не издает, а Фоззи издали, потому что он засветился в телеящике. Назовем вещи своими именами.
Как выглядит яблоко, пусть он нам не рассказывает, пока что его яблоко серое, плоское и пахнет бумагой, в то время как у настоящего писателя на лист с описанием яблока садятся осы.
дизайн:
tux
розробка та підтримка:
Передрук для інтернет-видань дозволений за умови гіперпосилання на «Сумно?» та із зазначенням імені автора, а для друкованих видань - за наявності згоди автора. Всі публікації охороняються авторським правом. Редакція може не поділяти думки автора.
Арт-матеріали Сумно?: кнопки-банери, логотипи для друку.
Хм... Все йде в його житті так, як і мало б йти.
???????? а навіщо йому спрощуватись?! як на мене, в цій думці немає жодного сенсу. Ми з самого початку побачили, усвідомили і прийняли всю складність його натури, і тільки таким ми його сприймаємо. Навіщо спрощуватись?! Щоб стати ще одним типовим представником типового суспільства з таким же однотипним та штампованим внутрішнім світом, мисленням і потребами? Щоб опустити рівень своєї творчості на багато щаблів вниз? Ні. Дереш знає, навіщо живе. І, думаю, роман "Як стати Богом і не заплакати" – чергове підтвердження цього.