Із рецензії Роксолани Човбан видно, що ця книжка "не її", саме тому рецензентка намагається переробити твір на краще, згідно зі своїм поглядом на літературу.
Її не цікавить, чому саме Дзвінка Матіяш подала поетичні, ритмізовані фрагменти несегментовано від прозових шматків тексту, Роксолану це просто не влаштовує, і тому вона пропонує свою редакцію твору.
У тексті рецензії не висвітлено особливостей стилю письменниці, нема нічого про зміст, тільки трошки йдеться про форму.
Щодо перейменування на «З цього можна зробити кілька віршів», то це невиправдана багатослівність, як і згадувана назва «З цього можна зробити кілька оповідань».
Від книжки я в захопленні, радію, що спершу прочитала книжку, а не рецензію, бо не впевнена, що після цієї рецензії зацікавилася б книжкою...
Можливо, я висловилася різкувато, але щиро, вибачте за відвертість :)
Нічо так рецензія, що правда через таку агресивність автора, усе хочеться ділити на 28.
індекс: 79044
або в електронному вигляді (на CD чи дискеті) на поштову адресу:
Видавництво Старого Лева, а/с 8839, м.Львів, 79044
або в електронному вигляді (на CD чи дискеті) на поштову адресу:
Видавництво Старого Лева, а/с 8839, м.Львів
твори можна надсилати на адреси:
lev@starlev.com.ua
marjana@starlev.com.ua
А для чого вганяти Дзвінку Матіяш в рамці "прозаїка"?
Книжка - не проза в класичному розумінні, і не поезія, але твір самодостатній саме в такій формі.