Згоден з Роксаланою Човбан.
Дзвінка Матіяш і справді потрапила в тенета поширених упереджень до прози - мовляв, її, з одного боку, писати простіше, з іншого - прозову книжку купуватимуть більш охоче. Видно, з подібних міркувань авторка вирішила переробити задум збірки віршів у прозову книжку, причому на 80% (крім першої новели про малу дівчинку і ще кількох невеликих місць) це було зроблено суто механічно, ледве чи не шляхом "розпрямлення" поетичних рядків. Звісно, читати такий текст важко, причому, як правильно підмітила Роксолана, для полегшення сприймання читач все одно робить, свідомо чи несвідомо, зворотні дії - відновлює поетичні рядки, відшуковує поетичний ритм і т.і.
Втім, незважаючи на недоліки, книжка справді засвідчила талант Дзвінки Матіяш-прозаїка, на жаль, поки що більшої міри прозаїка потенційного. Для прози їй потрібно, по-перше, перейти від навіювання до "просто" оповіді (як у Тараса Прохаська, справді, порівняння доречне), по-друге, творити героїв дещо інакше, ніж ліричних героїв поезії. В першій новелі, про дівчинку, в неї це вийшло, шкода тільки, продовження майже не отримало.
Так, викликає нудьгу.
Аж пародію хочеться написати.
ЗА ЯКОЮ АДРЕСОЮ НАДСИЛАТИ???
дякую за рецензію.
книжка і справді чудова.
не знаю, як в кого, а в мене вона майже всz олівцем попідкреслювана.
слова невагомі і прозорі - тануть у роті, мов молоко з медом.)
пиришкі-пупиришкі
аж самого на лірику пробило
Одарка, краще б сказати "незаймані лише факти :)"
дядя бодьо, ну порнуха - це те, шо збуджує сексуальні почуття
а тьотя люба клименко збуджує тіки гомеричний сміх))
твори можна надсилати на адреси:
lev@starlev.com.ua
marjana@starlev.com.ua