Непогана стаття. Критики завжди вміють писати про себе. Інша справа, що в Україні літературної критики як не було, так і немає. А виникає вона спорадничо, і раз на раз не припадає.
"В корчму на місяці горілку пити" (с)
хм. так, справді. от, я не читаю рецензій з метою вироблення враження про книгу, взагалі.
дякую за цікавий та щирий нарис.
цікаво, як ти сама, реагуєш на критику\рецензію щодо твої творів?
ще залежить від конкретного "мене". коли привід написати про книгу - самоствердитись за рахунок автора, це помітно, нмд.
є ж і методи об"єктивного аналізу, тіко читати їхні результат нудно зазвичай, тим більш нефахівцям. але включати якісь елементи - це ефективно, нмд.
тут інша проблема (чи не проблема). кожен термін перетворюється на код. якшо людина його не знає - вона перестане далі читати.
оптимістичний варіант - полізе питати в гугла, але так, мабуть, нечасто буває((
мені здається, що рідко хто вміє правильно виокремити те що "про мене") бо коли книга чіпляє, а не є прочитаною "для галочки" вона вплітається в оце саме "про мене" і стає його органічною часткою...
Мені приходить на думку стаття, яку я читав в журналі Кіноколо, ще за 2006. Про війну кіно-критиків у Франції часів Годара та Трюфо. Там були два монументальних журнали, які між собою воювали. Раджу тобі почитати. Напевно знайдеш там щось спільне із власними думками.