— спільнота блогів про культуру
Архів
Пов'язані теґи
2007(+),
2008(+),
2009(+),
2010(+),
2011(+),
«Клуб сімейного дозвілля»(+),
Грані-Т(+),
дитяча література(+),
Дуліби(+),
Кальварія(+),
Коронація слова(+),
література(+),
молоді письменники(+),
Нора-друк(+),
роман(+),
стаття(+),
сучасна українська література(+),
сучасна українська проза(+),
Факт(+),
Фоліо(+)
ВсіКоментарі
В рецензії прочитав більше про старе оповідання "WHY DON'T WE DO IT IN THE ROAD" і майже нічого по суті про рецензовану книгу. Мабуть рецензент не прочитав, а тільки погортав «Андріївський узвіз», який йому не сподобався.
Пане Бондар-Терещенко, перед тим як писати про щось, прочитайте це щось, а також повторіть правила укр.мови: "Наразі його романному прототипу, вербуючи(?) в КГБ, нагадують про це, але фігурує вже не Бердяєв, а дрібний закордонний мотлох, придбаний в інтуристів."
Я кажу не про банальність слів, а про банальність думки. Вона затерта. Цей вистів скрізь. Хай це і правда, проте не хочеться витрачати час, читаючи те, що вже і так добре знаєш.
Що до "Іностранки". По-перше, я не можу сказати що Амелі Натомб це визначна європейська письменниця. Принаймні я не бачу у чому вона визначна. По-друге, з чого Ви взяли що українські видавництва не видають світових сучасних актуальних письменників? По-третє, купуючи "Іностранку" Ви по суті продовжуєте перетворювати український книжковий ринок на сегмент російського, хоча це вже проблема книговидавництв. Просто написа ро свою нелюбов до цього видавництва.
Інно, будь ласка, майте трошки гідності і не переходьте на особистості. Якщо я Вас образив, то вибачте. Я намагався бути об*єктивним, а якщо Вам не подобається моя правда та моя думка, це ще не причина ображатися та переходити на особисте.
Так - болісно, але й - талановито, стрімко, захоплююче, вражаюче, точно і госто, як лезо багнета. "Сад Галатеї" - це не лише відкриття, це - початок НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ, яка народилася в Криму! Моє вітання письменнику!
1. ніколи не претендувала на "повноцінність критики", але важко сперечатись із ессеїстичністю тексту...
2. так само не претендую на унікальність у висловлюваннях... ті речі, які Ви називаєте "до огидності банальними", є характерними для сучасної розмовної української мови... було б ліпше, якби через слово вживались неологізми чи архаїзми? зате точно ніхто б не зміг закидати звинувачення у банальності )))
3. якби не поверхова теза щодо російських видань, я б навіть із задоволенням прийняла критику... заповнюючи усі поля на сайті, не хотіла взагалі заповнювати графу "Видавництво", наперед знаючи, що нічого більш інтелектуального, ніж другий коментар не дочекаюсь... шкода, що Ви "до огидності банальні"(с) у своїх судженнях... а якщо жодне українське видавництво ще не докумекало надрукувати принаймні одну книгу визнаної європейської письменниці, то це камінь до їх городу, а не до мого.
Та й, Вам ще не набридло пропихати російські видання?
Стаття цікава, але виключно як ессе. Повноцінною критикою це назвати не можна. Це називається поменше про роман, побільше про себе коханого.
Третій абзац з кінця "Але ж недарма побачивши цю книгу..." до огидності банальний. Зайдіть на ЖЖ та почитайте відгуки на книги - у кожній замітці будуть подібні обороти та мотиви.
Проте, як не дивно, книжку таки з*явилося бажання прочитати.
дизайн:
tux
розробка та підтримка:
Передрук для інтернет-видань дозволений за умови гіперпосилання на «Сумно?» та із зазначенням імені автора, а для друкованих видань - за наявності згоди автора. Всі публікації охороняються авторським правом. Редакція може не поділяти думки автора.
Арт-матеріали Сумно?: кнопки-банери, логотипи для друку.
2 zanuda
Натомість Ви, zanudo, прочитали хіба що прізвище автора рецензії, а правила укр. мови вчили, мабуть, там, де вербують:)