— спільнота блогів про культуру
Архів
Пов'язані теґи
2007(+),
2008(+),
2009(+),
2010(+),
2011(+),
«Клуб сімейного дозвілля»(+),
Грані-Т(+),
дитяча література(+),
Дуліби(+),
Кальварія(+),
Коронація слова(+),
література(+),
молоді письменники(+),
Нора-друк(+),
роман(+),
стаття(+),
сучасна українська література(+),
сучасна українська проза(+),
Факт(+),
Фоліо(+)
ВсіКоментарі
Хотілося б зробити застереження, що моя теза про комерційність в в даному випадку не стосується учасників цих коментарів.
Пані Ольго, чи не могли б уточнити, що Ви маєте на увазі під поняттям "користь від книги"?
П.С. Маю причини не реєструватися і не дуже розумію в чому незручність для Вас. Мене звати дійсно Сергій і я дійсно з
Києва.
Повторюсь: пропоную не змішувати розвиток книжкового ринку і літератури.
Порівнювати Дашвар із тим, що заведено називати "сучукрлітом", теж, нмд, безсенсово: вони діють за різними законами. Сучукрліт має немало недоліків (включно з тим, про який Ви пишете), але в контексті Дашвар говорити про це так само доречно, як про розвиток української космонавтики, наприклад:)
У мене не виходить уявити користь від творів Дашвар:)Забужко теж комерційно успішна:) Але мені байдуже до будь-чийого комерційного успіху:)
П.С.: Зареєструйтесь, зручніше буде вести діалог;)
Що до 99,9%... цифру я зменшив би, проте це правда, позаяк постмодернізм не здатен виробити чогось нового, а лиш грається з конструкціями фабули. та це не означає, що критика має стояти на місці. якраз що-що, а критика ще має можливість розвиватися, проблема лиш в тому, що на пост-совку немає критики.
я й гадки не маю що означає слово "пубертатний", але здається сенс зрозумів. Іностранка, це одне з тих видань, яке робить собі ім*я на кількостях, на тиражах, по суті ніколи не відкриваючи нових імен. Не скажу що це погана справа, проте це видання не заслужить великої поваги у своїх колах.
Особисто мене ніщо так не засмучує, як широко поширене серед сучасного українського середовища погордливе ставлення до так званого "масового чтива".
Останнім часом, незважаючи на кепкування оточуючих, прочитав по книжечці практично всіх представників сучукрліту. І повинен сказати, що загорнуті в модерні мовні засоби високоінтелектуальні рефлексії навколо прописних (біблійських) істин викликають в мене таку нудоту, що важко передати словами.
Книжковий ринок може розвиватись тільки за наявності читачів (сам скочуюсь у прописне). І, на мій погляд, дуже помиляються, ті які думають, що інтелектуальна українська проза здатна примножити їх (читачів) кількість. Це може зробити лише масова, комерційно успішна література.
Та ж Дашвар досить добре по суті показала в "Село не люди" прірву між сучасною "інтелігенцією" та реальним життям. В конкретному випадку сільському.
Я впевнений, що твори Дашвар принесуть не менше користі, ніж роздуми, приміром, Забужко.
При цьому, і це головне, Дашвар успішна комерційно, що, звичайно, вибачити не можна.
З повагою
Сергій
У мене є ілюзії щодо того, що цей процес може розвиватись разом із літературою. І я не згодна, що кількість прочитань - самоціль)))) Якщо є що донести текстом - то так, тоді добре, щоб до більшої кількості людей, але все одно - це не пріоритет, нмд;)
А збільшувати кількість того, що наперед називається чтивом?.. Це може мати комерційну вигоду для того, хто з цього отримує зиск. Але радіти цьому всім іншим я не бачу приводу:).
не хочеться відповідати питанням на питання, але власне чому ні? Я не думаю, щоб українські письменники та видавці були проти, аби їхні книжки продавалися великими накладами. Як на мене, для того книжки й створюються, щоб їх прочитали якомога більше людей. У Вас якісь інше бачення книговидавничого процесу?
дизайн:
tux
розробка та підтримка:
Передрук для інтернет-видань дозволений за умови гіперпосилання на «Сумно?» та із зазначенням імені автора, а для друкованих видань - за наявності згоди автора. Всі публікації охороняються авторським правом. Редакція може не поділяти думки автора.
Арт-матеріали Сумно?: кнопки-банери, логотипи для друку.
Не буду вдаватися у високочолі розмірковування про місію літератури - літературознавців нині вистачає. Скажу про себе. Я за літературу хорошу і різну. Я оцінюю книгу, як каже Скиба, власною літературною інтуїцією. І "Молоко з кровю" мені сподобалося. НМД, це гарний приклад літературного мейнстриму. Який, погодьтеся, також має бути.