— спільнота блогів про культуру
Архів
Пов'язані теґи
2007(+),
2008(+),
2009(+),
2010(+),
2011(+),
«Клуб сімейного дозвілля»(+),
блоґ-запис(+),
Грані-Т(+),
дитяча література(+),
Дуліби(+),
Кальварія(+),
Коронація слова(+),
література(+),
молоді письменники(+),
Нора-друк(+),
роман(+),
стаття(+),
сучасна українська проза(+),
Факт(+),
Фоліо(+)
ВсіКоментарі
Можливо, тому, що рано чи пізно кількісні показники мають перейти в якісні і тоді з’являться шедеври, від яких задихнеться Україна і світ!
Було би ясно, якби не було десь так 45 років масованої радянської пропаганди, яка продовжує активно жити ще досі і з-за якої тепер досі нема правди про те, як же воно було насправді. Адже історична самосвідомість сама по собі - важлива річ, а тут ще в дуже багатьох це вплітається в родинну історію...
Ви ж писали, що від прописних істин Вас нудить?!)))) Чи тільки коли вони "загорнуті в модерні мовні засоби" і подані з їх приводу "високоінтелектуальні рефлексії"? А якщо так, по-простому, шаблонами й топорними фразами - то змушує задуматись?;)
Та в принципі мене не дуже й хвилює, що саме буде наймасовішим чтивом в Україні.
А щодо книжок про війну, то такий приклад. На території моєї рідної Запорізької області восени 1943 року було проведено масштабну й трагічну операцію зі штурму суперешелонованої німецької лінії оборони "Вотан". В двох словах суть подій така: велику масу щойно призваних із визволених міст і сіл Запорізької і Сталінської (Донецької) областей 18-річних хлопців погнали просто на німецькі кулемети, розташовані на крутих пагорбах посеред рівного, як стіл, степу - шансів вижити після атаки - жодних. Я знаю про це зі слів бабусі - таким чином забрали чимало односельців. Відтак у мене до того, щоб прочитати книжку про це, крім загальнопізнавального інтересу, є ще чималий особистий, майже що шкурний. І яке було розчарування, коли я на Форумі видавців-2007 купив нову книжку "Мелітополь", в якій про бої на "Вотані" написано напівправду радянської пропаганди з розряду "доблесно билися стільки-то героїв Радянського Союзу". Звісно, що попит, приміром, на таку книжку в мене залишається. А якби хтось взявся написати про реальну, не фадєєвську "Молоду гвардію"? Е!
Вважаю, що хід думки "якщо це цікаво мені, це може бути цікаво ще комусь" цілком має право на життя щодо складання собі уявлень про читацький попит.
А що ще не зрозуміло про Другу світову війну? СССР переміг фашизм і зумів створити на довгі десятиліття супер-державу. Ветеранам слава! В тому, що вона розвалилася, війна не винна - просто радянський народ не був дружним і читав, мабуть, не ті книжки, що треба. А чи «Молоко з кров’ю» варте уваги - очевидно, в жодному плані - НІ. Рівень плінтуса ... тобто того ж "мила". Хоч би трохи пахло парфумами!
Так виглядає, що направляти читацький попит дешевше, ніж вивчати.
Може, не дуже коректний аргумент, але останнім часом постійно натрапляю на черговий рос. серіал про Другу світову. Ясно, що в цьому велика ідеологічна складова, але очевидно, що тема цілком надається для створення масового продукту;).
дизайн:
tux
розробка та підтримка:
Передрук для інтернет-видань дозволений за умови гіперпосилання на «Сумно?» та із зазначенням імені автора, а для друкованих видань - за наявності згоди автора. Всі публікації охороняються авторським правом. Редакція може не поділяти думки автора.
Арт-матеріали Сумно?: кнопки-банери, логотипи для друку.
Питання з цікавості.
Чи не могла б шановна пані Мавка назвати кілька сучасних українських творів вище, на її думку, плінтуса?
Бо ж просто розчавлений своїми плебейськими смаками!