Коєни у «Спалити після перегляду» зібрали компанію типів із мухами в голові

Після «No Country for Old Men» фільм «Burn After Reading» виявився поверненням братів Коєнів до того коєнського, за що їх люблять в усьому світі. Фільм знятий в стилі легендарних «The Big Lebowski», «Fargo», «O Brother, Where Art Thou?» та «The Ladykillers» і являє з себе не зовсім комедію, а швидше сатиричну трагікомедію з домішком фарсу та чорного гумору. «Burn After Reading» виявився ще одним фільмом, який показує, що буває, коли за справу беруться люди, в яких не тільки свої таргани в голові, а ще і мухи, клопи, кліщі та інші комахи.

Осборна Кокса, якого грає неперевершений Джон Малкович, звільняють з аналітичного розділу в ЦРУ і пропонують посаду десь в держдепі. Його це, звісно, обурює і він посилає всіх під три чорти, після чого вирішує написати книгу про роботу в ЦРУ, в якій збирається розповісти, чим було ЦРУ раніше і на яке шапіто воно перетворилося тепер. Дружина Кеті його в цьому не підтримує, та чоловік взагалі-то їй до одного місця, адже в неї є коханець Гаррі Пфарер (Джордж Клуні) який називає свою дружину «чарівним створінням», але спить з Кеті і обіцяє їй розлучитись із дружиною, яку не любить. Кеті вирішує також розійтись зі своїм чоловіком і звертається до адвоката, щоб проконсультуватись щодо розлучення, який пропонує їй викрасти файли з комп’ютера чоловіка, щоб залишити того після розлучення в одних капцях і халаті. Кеті це легко робить, але помічниця адвоката губить диск в спортивному залі. І тут починається найцікавіше, бо працівник спортзалу Чед Фелдхеймер, вихований на примітивних бойовиках,  вирішує, що це секретні матеріали ЦРУ, за які можна отримати величезну винагороду.

Весь ізюм у фільмах Коєнів знаходиться саме в персонажах. Геть як у Достоєвського, кожен персонаж, навіть якщо він з’являється в кадрі на пару хвилин, є соковитим типажем і особистістю, має яскраво виражений характер, мухи в голові та скелет у шафі.

Гаррі Пфарер – красень-серцеїд із досконалою посмішкою і манерами, який помішаний на спорті та секс-машинах, має дивну вигадану алергію та намагається довести собі, що він вічномолодий і що в нього ще є порох в порохівницях. Він полюбляє сипати заумними словами і любить тільки себе любимого.

Лінда Ліцкі, яку грає Френсіс Макдорманд, - дурепа, якій уже за 40 і яка все ще мріє про принца з почуттям гумору і на білому коні, ходить на інтернет-знайомства всліпу і маніакально шукає гроші на пластичну операцію, щоб прибрати свої «зморшки-крохотульки».

Чед Фелдхеймер, якого грає Бред Піт, - це спортивний інфантильний красунчик, з рівнем IQ нижче плінтуса, який танцює, коли слухає в музику в айподі, постійно жує гумку і весь час намагається бути крутим чуваком.

Осборн Кокс – ЦРУшник-патріот, який поступово спивається, бо в нього проблеми з грошима, дружиною, родичами, він просто заплутався і втомився від свого життя, а тут ще й якісь клоуни йому телефонують вночі і кажуть, що захопили хтозна-які його секретні документи. 
А ще товстий безсовісний адвокат, інтелігент-хірург, закомплексований менеджер спортзалу, очкарик-зануда, прибиральник мексиканець та інші.

У фільмі дуже багато сатири. Бати Коєни висміюють фанатичне захоплення спортом, сексуальні збочення, інтернет-знайомства, стосунки між людьми, американські мрії, подружні зради, російське посольство, а також спецслужби. Гумор елегантно вплетений в фільм, досить розумний і тонкий, тому не всім зрозумілий, але ті, хто зрозуміють, будуть сміятись до сліз.

Гра акторів просто неперевершена. Звукове оформлення Картера Бервелла та робота оператора Еммнуеля Любецкі також на висоті. Також фільм має багато шарів, які складно побачити під час першого перегляду. Особисто я цей фільм дивився вже 5 разів і через деякий час точно повернусь до нього знову. Не можна сказати, що це найкращий фільм братів, але він нічим не гірше за попередні, він просто інший, але незважаючи на це, він на 100% коєнівський.

P.S. Фільм має декілька перекладів: є хороші, а є не дуже. Особисто я раджу дивитись або в оригіналі, або із субтитрами.