Милі кістки милої Сьюзі

Історія про життя і про те, що буває після...

Типова американська школярка Сьюзі (Сорша Ронан) мешкає в типовому провінційному містечку на типовій вулиці з типовими ошатними котеджиками і стикається з типовими для дівчинки-підлітка ситуаціями: непорозумінням з батьками і закоханістю в красеня-однокласника. Не менш типовою є і родина Сьюзі. Трохи схибнутий на іграшкових корабликах і якийсь аж надто ідеальний батько Джек (Марк Уолберґ), трохи схибнута на книжках і якась аж надто турботлива мати Ебіґейл (Рейчел Вайз), а ще – братик з сестричкою, такі само типові, вгодовані та доглянуті. На фоні цієї ідилії вирізняється такий собі сусід на ім'я містер Харві (Стенлі Туччі), на перший погляд не менш типовий за інших, а насправді – педофіл, ґвалтівник і убивця. Ніхто з сусідів і гадки не має, що, залишаючись на самоті, тихий привітний садівник виношує плани з заманювання бідолашних дівчаток в похмурі підземелля власного виробництва. Не знала і Сьюзі, доки їй не трапилось вертатись зі школи пізніше, ніж зазвичай, і йти закинутим кукурудзяним полем, де на неї вже чекав маніяк...

Цей фільм – нова робота Пітера Джексона, визнаного фентезійного постановника, чиє ім'я насамперед асоціюється з відомою кожному трилогією «Володар кілець». В контексті дещо однобокої фентезійної репутації Джексона було цікаво поглянути, з якого боку він підійшов до висвітлення цілком земних, я б навіть сказав, побутових проблем, де фігурують стосунки між звичайними людьми, а слабкий епізод не витягнеш появою в кадрі сексапільної ельфійки чи несподіваною навалою злісних фантастичних потвор. Знімати емоції, реакції, міміку в усі часи було набагато складніше, ніж згенерувати в комп'ютері найграндіознішу бійку епічних та підкачаних анаболіками героїв. Говорячи відверто, мені так і не вдалося позбавитись умисних та не зовсім порівнянь з джексонівськими екранізаціями Толкіна – ані до, ані протягом перегляду фільму. Здавалося б, з якого боку можна притулити фентезійні прийоми до стрічки – історії страшного вбивства? За логікою, це мала б бути психологічна драма, трилер, а не наївний і місцями навіть потішний мультфільм-фантасмагорія, де слідом за жорстоким убивством йде замріяне витання у хмарах.

Як ви вже зрозуміли, Джексон не зрадив собі та своїм прийомам. Сюрреалістичні пейзажі місцями настільки відірвані від власне сюжетної лінії, що зовсім забуваєш про земних героїв, їхні переживання і очікуєш, що на екрані от-от з'явиться містер Фродо, візьме за руку зґвалтовану дівчинку і почимчикує в Мордор. Мене не гріють виправдовування знімальної групи, мовляв, вони хотіли, «щоб це було щось незвичайне, особиста фантазія Сьюзі», прагнули показати «світ безмежних можливостей» і таке інше. Такими темпами американці невдовзі докотяться до того, що й фільми про домогосподарок чи ковбоїв будуть «зніматися» на комп'ютері.

В світлі сказаного миттю спливає в пам'яті хороша артхаусна стрічка «Життя перед її очима» Вадима Перельмана – вельми подібна за задумом і абсолютно інша за стилем висвітлення феномену психопатів та маніяків-убивць. На відміну від Джексона, Перельману вдалося намалювати цілком привабливу картинку нездійснених дівочих мрій – поклавши її на цікавий сюжет і спокійно обійшовшись при цьому без зайвого рюмсання, розтягнутих у часі обіймів і – головне – без спецефектів.

Звичайно, і у цьому фільмі є хороші моменти. Насамперед, це – актори, чия гра заслуговує на повагу. Дуже переконливо у ролі маніяка містера Харві виглядає актор Стенлі Туччі. Яскравий типаж латентного мерзотника, про якого сусіди завжди говорять, мовляв, ніколи нічого такого про нього не подумали б. Жива і невимушена Сьюзан Сарандон чудово виконує роль ексцентричної бабусі: особливо яскраво її персонаж виглядає на фоні нудних і передбачуваних батьків Сьюзі. Поза всяким сумнівом, фільм «Милі кістки» не можна назвати порожнім або беззмістовним. Присутня як ідея, так і певна нестандартність сюжету, яка – і це суттєвий плюс – до самого кінця тримає в таємниці долю головних персонажів. Ось тільки форма, в яку загорнута ця ідея, є занадто лубочна, переповнена повтореннями і затертими до дір голлівудськими кліше. Фільм повинен сподобатись любителям сентиментів і підліткам, культурна ж його цінність є доволі сумнівна.