«Розкішне життя»: Жити не можна боятися

«Розкішне життя» – це чергова кінодрама на тему «ідилії» американського передмістя очима підлітка, стрічка, яка приваблює своєю життєвістю.

Дія відбувається в середині 70-х років у приватному секторі Лонг-Айленду, наляканому загрозою щойно відкритої хвороби Лайма, котра переноситься кліщами. Головний герой Скотт Бартлетт – типовий, хоча й дуже чутливий хлопець, що фанатіє від «Зоряних війн» і закоханий у сусідню дівчинку, трохи старшу за нього. У Скотта нормальна родина – мама-домогосподарка, тато непогано заробляє на нерухомості, старший брат-армієць – захисник і приклад для наслідування. Словом – все, як треба, реалізована американська мрія.

Відтак, за логікою речей, фільм має почати розвінчувати великий американський міф. І справді, у Скотта проблеми з місцевим хуліганом, дівчина бачить у ньому тільки «меншого брата», шлюб батьків руйнується на очах, тато має коханку, брат – зовсім не приклад для наслідування, а певною мірою втікач і невдаха... Про яке здійснення мрій, розкішне життя та безхмарне щастя може йтися? Дитячі ілюзії Скотта руйнуються дуже швидко. Він на межі нервового зриву.

Однак привид Холдена Колфілда розвіюється, мов туман, під дією непереборної снаги до життя, яка стесує гострі кути, дає забути неприємне та пробуджує нові мрії й прагнення.  Усі герої цього фільму, які хотіли йти далі, таки пішли далі. Так, шлюб зруйновано, але чи не стало від цього легше? Старший син, можливо, ніколи не схоче повернутися додому, але нарешті припинить воювати з минулим. Хуліган отримав по заслузі. А дівчина? А в дівчат цього віку все змінюється щодня, як і стверджував її тато. Сьогодні вона з одним, а завтра... А завтра ти можеш побачити її поруч із собою. І то дуже поруч. 

Ось так творці цього фільму не дозволяють своїм персонажам згущувати фарби й піддаватися трагізму. Лихе завжди є в нашому житті, підкреслюють вони.  Це як із хворобою Лайма – постійна загроза отримати страшну заразу. Можна обмотатися скотчем, та так і ходити, оберігаючись від кліщів. Можна сховатися від життя й втопитись у власній параної, як це зробив тато дівчини, підхопивши хворобу. А можна просто бути трохи сміливішим і жити далі, хай що чекає на вас у майбутньому.

Фільм лишає по собі приємне й ледь-ледь сумне враження. Це хороша, без моралізаторства, драма, розрахована на широкого глядача, яку можна сміливо рекомендувати до перегляду.