«Люблю тебе, чувак»: про друзів, подружок і кохання

Днями в Україні відбувся старт голлівудської комедії «Люблю тебе, чувак» від Джона Хамбурга. У прес-анонсі фільму зазначалось, що він просто необхідний для перегляду тим, хто страждає на весняну депресію. Озброївшись терпінням і подругою, сміливо взялася до перевірки його на заявлену «антидепресантність».

За задумом режисера, фільм мав розкрити ті труднощі, що можуть виникнути, коли ти вже дорослий і хочеш завести друга. А ти ще й чоловік при цьому, от халепа. Насправді, цьому моментові – «чоловічості» – у фільмі приділено чимало уваги. У головного героя, Пітера Клейвена, як виявилось перед його весіллям, немає жодного близького друга. Навіть його власний батько вважає другом його брата-гея, а не його. Ну так трапилось – просто у Пітера завжди було багато дівчат, тож на хлопчиків часу не вистачало, - так пояснює батько ситуацію нареченій. Імовірно, це, за задумом, мало б виправдати пристрасть Пітера до фільмів штибу «Диявол носить Прада» та вишуканих страв і нетерпимість до великих доз алкоголю, за що його зневажають приятелі-чоловіки. Але успіх таки усміхнувся Пітові, і він знайомиться з «нормальним мужиком», Сідні Файфом.

Не могли в картині, звісно, оминути тему нестандартної сексуальної орієнтації. Так, одним з нових знайомих головного героя виявився гей; геєм був і брат Пітера, який вчив його заводити знайомства з чоловіками: «Якщо бачиш прикольного хлопця, заговори до нього. Позви кудись. Але ні в якому разі не запрошуй його в ресторан. Кажи просто – пішли на пиво».

Окрема тема – «важка артилерія», подруги нареченої. Їх у неї багато, всі дуже різні, але з приблизно однаковими проблемами. Пітеру не подобається, що його кохана обговорює з дівчатами усе, аж до найінтимніших подробиць – тут, зрештою, сценаристи нас нічим не здивували. Але, знайшовши друга в особі Сідні (Сідні. Він же Дзьобань. Він же Волоцюга. Він же Мачо. Він же Мошонка), Піт і сам не проти побазікати про всяке-різне: однією з найперших тем, на яку розкрутив його Сідні, стало… що б ви подумали? =)

Стрічка «Люблю тебе, чувак» аж ніяк не претендує на якісь матьорі кіно-нагороди або світову славу, думаю, її творці повністю це усвідомлюють. Нічим особливим не відзначилася і робота оператора. Мальовничі куточки Міста Янголів, яке режисер планував зобразити як окремого кумедного героя, надовго в пам’яті не затримались. Як, до речі, і музичний супровід фільму. Запам’яталось лише, що за сюжетом новоспечені друзі напару фанатіли від гурту «Rush», отже, їх пісні не могли не увійти до саундтреку.

Знявши нічим не особливе, загалом, кіно, режисер, продюсери і іже с німі просто нагадали про те, як важливо мати друзів. І, переглядаючи його, ти все сильніше любиш і цінуєш подругу, яка сидить на сусідньому кріслі і прийшла в кінотеатр з тобою за компанію, і знаєш, що зараз вона так зосереджено вдивляється в екран, а за якийсь час ви сидітимете вдвох і перемиватимете кісточки героям фільму і героям вашого реального життя. Любиш її такою, яка вона є, і знаєш, що вона тебе любить у відповідь. Погодьтесь, якщо фільм  хоч на хвилину викликає в людях такі теплі почуття, то він має право на існування.