«Гаррі Поттер»: Зігравши королів і принців крові, підем у темінь…

Той-кого-неможна-називати набирає силу. Його немає в жодному кадрі фільму (якщо не рахувати спогади про юного Тома Ріддла), але його присутність відчувається в усьому. Смертежери полюють не лише на чарівників – їх численними жертвами стають і безневинні магли, себто – ми з вами.

Директор чародійної школи Альбус Дамблдор (Майкл Гембон), відчуваючи близкість останнього бою світла і темряви, залучає Гаррі Поттера (Деніел Редкліф) до пошуків горокрастів (в російському перекладі – крестраджів) – часток душі Волан-де-Морта.

Тим часом, заклятий ворог Гаррі Драко Малфой (Том Фелтон) готується до виконання своєї жахливої місії. Допомогти йому присягається Северус Снейп (Алан Рікман), викладач школи, котрому чомусь і надалі довіряє Дамблдор. Скоріше за все – помилково.

Та навіщо я переказую і так відоме всім потероманам. Сценаристи «Поттерів» ретельно наслідують сюжет оригінальних книг. Це й не дивно – адже Джоан Роулінг продумала всі перипетії до таких нюансів, що будь-яка ініціатива режисера може закосячити весь серіал. Це, напевне, дещо бентежить авторів кіноверсій, котрим так і свербить, аби вставити якісь відсебеньки.

В «Напівкровному принці» творчий неспокій режисера залікувало спалення хати Візлі, чого, здається, не було в книзі. Хоча, слід зауважити, що лише креативу зі створення все нових і нових чарівних дрібничок вистачило б на десяток подібних фільмів.

Без малого три години «Напівкровного принца», ніби й насичені подіями, тим не менше, справляють на глядача скоріше гнітюче враження. Загальну важкість картини не компенсують навіть кохання-зітхання, для яких настав час у казковому тінейджерському світі.

Багато хто дорікає цим режисеру: мовляв, навіщо було перетворювати казку на трагедію. Хоча насправді, як я вже зауважив, ніякої провини режисера в цьому нема. Книжна серія також стає все темнішою від тому до тому. Навіть сказав би, що «Напівкровний принц» міг би бути ще готичнішим. Режисеру просто стало міри для відтворення атмосфери вже не передчуття, а, власне, бурі.

Щодо акторських робіт – то, загалом, все, як і очікувалось. Геть новий персонаж професора Горація Слізнорта (Джим Бродбент) не став відкриттям картини. Так, черговий самозакоханий викладач, навіть не смішний.

Зрештою, на тлі кумедних любовних походеньок Рона Візлі (Руперт Грінт) гуморити з чимось іншим і не варто. Герміона (Емма Уотсон) страждає, розриваючись між собою-розумною і собою-красивою. Снейп явно замислив якусь чорну гидоту. Всі інші персонажі або з’являються для галочки (старші брати Візлі та їх батьки, Люпін, професор МакГонагал), або й взагалі чекають на останній, сьомий, фільм.

Гарними винятками стали хіба негативні герої – Драко Малфой і Белатриса Лестрендж. Хоч Хелена Бонем Картер немов і злизала образ Белатриси з двох своїх ранішніх робіт у «Бійцівському клубі» та «Суіні Тодді», та, все ж, була на диво органічна.

Шостий фільм про Гаррі Поттера – одна з поки що небагатьох стрічок, які є можливість переглянути в кінотеатрах IMAX. Записані на широку плівку картини тут транслюються на гігантський екран, розгорнутий у відносно невеликому залі. Головною ж фішкою є ефект тривимірності, який глядачі бачать через спеціальні окуляри.

Нажаль, «Напівкровний принц» тішить глядача лише 13-ма першими хвилинами тримірності. Зрозуміти, чому було зроблено саме так – важкувато. Адже окрім початкових ефектів і ударної першої сцени вся подальша дія навряд чи варта дорогоцінних «тридешних» хвилин.

Є великі сподівання повною мірою оцінити технічні досягнення сучасності під час перегляду останнього Поттера. Хоч і без чарівних окулярів картинка, яка розгортається на екрані, варта витрачених на неї коштів. Цього разу не забули й про квіддіч, який на початку Поттеріани був чи не найефектнішим видовищем.

І ніяка криза, чи навіть невдалий вибір режисера не здатні вплинути на безсумнівний комерційний успіх стрічки. Вже в перші кілька днів прокату витрачені $ 200 млн. окупилися й на-гора пішли прибутки. З таким стартом можна передбачити, що рекорд в майже мільярд (!) доларів виручки від «Філософського каменя» й «Ордена Фенікса» буде переплюнуто.

Останній фільм ощадливі продюсери розбили на дві серії. Прем’єра першої з них запланована на листопад наступного року. Ну а далі… Смію припустити, що за кілька років ми знову повернемось до чарівного світу Гаррі Поттера. Дуже вже золоті ріки в ньому течуть.