Балканський секс у Києві

Блискуча ідея – зібрати в Києві фестиваль балканської музики – втілена, і успішно! Ура, таваріщі! Фестиваль відшумів, всі заявлені музиканти приїхали, свято відбулось.

Сподіваємось, що організатори не зазнали значних збитків, і згодом цей фест гордо називатимуть «Першим», а за ним підуть другий, третій... Навряд чи Україна втратить інтерес до музики своїх запальних сусідів. На прес-конференції організатори зізналися, що перша ідея була назвати захід «Gypsy фестом», тобто Циганським, але вирішили, що наше суспільство ще не досить толерантне, аби сприйняти таку назву.

Хоча зрештою фестиваль таки вийшов по-хорошому циганським. Здоровий сумбур, веселе божевілля, запальний мікс культур і драйв, щирий і не стримуваний – це дещо більше, ніж може вмістити в себе одна культура, навіть така багата, як балканська. Бо, при всій широті погляду, «Гайдамаків» нелегко «приплести» до балканщини. А от спорідненого з ромами «козацький рок» має вдосталь. Хоча б тому, що навряд чи малополіткоректні, та й не дуже законослухняні козаки цікавились походженням, а відтак – і національністю, один одного. Та й запозичували вони залюбки все й у всіх – від елементів одягу до, певно ж, тої-таки музики.

Те ж можна сказати і про «Gogol Bordello», та Гудзь так і каже: «У мене балканського нічого немає і бути не може. Тому що я з України, і в мені є дещо карпатське». Але що в ньому є сповна – то конструктивне безумство, яке переповнює його на двісті відсотків, так що його вистачає на всіх. Щоправда, колектив не дуже відстає від лідера. Виступ «Gogol Bordello» був настільки прекрасним, що його важко розділити на складові й сказати, що було краще. Зал просто захлинався від захвату, без жодних штучних підбадьорювань. Хоча й Гудзь був не поти поспілкуватись із залом, особливо коли вийшов на сцену на біс із українським прапором через плече.

Що стосується «Fanfare Ciocаrlia» і «KAL», які виступали перед хедлайнерами в перший день, то у сприйнятті глядачів відчувалась певна необов’язковість і очікування на «зірок». Хоча, безсумнівно, обидва колективи цілком заслуговують на увагу. «Fanfare Ciocаrlia» – запальними ритмами й духом циганського весілля. А «KAL» – зіграністю й широтою музичних інтересів. Звичайно, дещо жорстка атмосфера Палацу спорта нікому не йшла на користь, але якщо божевільний драйв «Gogol Bordello» неможливо перебити нічим, то для решти музикантів підтримкою стала симпатія і щира зацікавленість тих, хто прийшов на фест.

Другий день фестивалю розпочали македонці із «Kocani Orkestar». Вони спочатку ввели в оману «класичними» циганськими наспівами. Та й в попередній інформації йшлося про «циганський духовий оркестр із Кочанов». Такі собі сільські дядечка, що грають  на весіллях і похоронах... Хіба що духові і правда багато представлені: труби, кларнет, сакс, а до них – неодмінний акордеон. Але тим приємнішою несподіванкою були джазові  моменти, які у поєднанні з майстерним виконанням додавали музиці з усіх куточків Балкан надзвичайно приємного звучання. Утім, в інтерв’ю після виступу вони зізналися, що таки справді їхній колектив складається з братів-сватів-дядьків, і понад усе вони хочуть прославляти своє рідне містечко Кочані.

На колір і смак, як відомо, іноді важко знайти спільну мову навіть з однодумцями. Тож виступ «Гайдамаків», виявляється, викликав у людей різне ставлення. Хоча тих, хто кайфував під час їхнього виступу, було дуже не мало. Публіка із захватом сприймала і добре відомі пісні «системи», і кавери на «найкращі козацькі гурти» – Motorhead та Nirvana. А от із відгуків в неті можна дізнатись, що для декого виступ гурту в фесті став «доважком» до справжніх балканців. Скористуюсь правом надрукувати і свій смак:) і скажу, що на мою крамольну думку, «Гайдамаки» були одним із найяскравіших моментів фестивалю поруч із «Gogol Bordello». На запитання ведучого, яким одним вигуком він охарактеризував би цей фест, Олександр Ярмола відповів: «Секс! Балканський секс». Участь «Гайдамаків» у цьому сексі була аж ніяк не пасивною!

Вже добряче заведену публіку – і попередніми виступами, і очікуванням – «The No Smoking Orkestra» взяв тепленькою. Грали композиції із саундтреків до фільмів Кустуріци і не лише. Лідер гурту, «Доктор» Неле Карайлич, єднався із народом як міг: спускався зі сцени й запрошував із залу народ, тренував піднімання-опускання рук глядачами, запалення запальничок... Мабуть, він ідеально втілює поняття харизми. Дуже яскрава особистість, яка всіляко цю яскравість підкреслює. Щоправда, інформація про гурт чи не скрізь містить фразу про те, що він став відомим після знайомства з Еміром Кустуріцею і записом саундтреку до «Чорної кішки, білого кота». Підозрюю, що і в Києві головною фігурою «The No Smoking Orkestra» був скромний гітарист гурту і йшов народ таки «на Кустуріцу». Адже саме він є втіленням тієї сучасної циганщини, такої любої нашому народу.

І це прекрасно, що любої:) Адже попри всі недоліки, які можна знайти у фесті, було в ньому справжнє, живе, яке за належної підтримки й витримки організаторів може вирости у прекрасне, яскраве й незабутнє дійство.