«Містерія стихій», або Купальські гуляння в Ходосіївці

Ніч на 21 червня була вкрай неспокійною для звичних мешканців лісу неподалік від села Ходосіївка. Їх помітно потіснили різного роду лімітники – язичницькі боги, русалки, мавки та інші міфічні та не зовсім істоти. Всі вони були сповнені охоти знайти чарівну квітку папороті і, таким чином, відсвяткувати День літнього сонцестояння. А винуватцями такого скупчення народу стали представники Спудейського братства Києво-Могилянської академії.

Зваливши, вже не вперше, на свої плечі благородну місію популяризації серед молоді автентичного українського свята Купала, цього року братчики влаштували концептуально цілком аналогічну акцію. Так, 2007 року Братство виступало співорганізатором святкувань «Купальське перехрестя», які відбулись у Жовнірському заказнику, що під Києвом, щоправда, вона відрізнялася за масштабністю.

«Кількість учасників перевершила усі наші сподівання – їх цього року було більше п’ятиста!» – діляться організатори. Помилкою називають і запрошення мешканців довколишніх сіл – окрім того, що це дало критичну кількість глядачів, дехто із місцевих вочевидь неадекватно сприймав постановку і голосно ділився  своїми враженнями щодо цього по ходу дії.

Програму заходу було розділено на дві частини – денну і нічну. Вдень гостям пропонувалося відвідати та взяти безпосередню участь у різноманітних майстер-класах: з плетіння вінків та ляльок-мотанок, з гончарства, з боді-арту та розпису хною, з розмальовування еко-торбинок. Ввечері ж почалися масові ігрища, які розбурхали навіть найаморфнішу публіку. А ближче до опівночі розпочалася обіцяна вистава-містерія.

Вистава «Містерія стихій», яка являла собою театралізований квест, була розрахована щонайбільше на 150 глядачів, тож навряд чи можна сказати, що масовість була тут доречна. Дії розгорталися на декількох спеціально облаштованих майданчиках, і доступ до них через таку кількість цікавого люду подекуди був дуже і дуже утруднений.

Театральне постановка була щедро оздоблена елементами фаєр-шоу у виконанні Театру вогню «Слід ведмедя». У нічному лісі виглядали дуже ефектно і велетенські палаючі ворота, під якими глядачі мусили пройти, аби потрапити до наступної сцени, і дівчата, що, зображаючі блукаючі вогники, витанцьовували із жаринами. Смолоскипами було освітлено усі сцени, і разом із яскравими вишуканими костюмами й безпосередньою грою акторів дійство складалось у справжню містерію.

Загалом, враження від вистави у тих, кому крізь натовп таки вдалося щось побачити, залишилися дуже позитивні. Щоправда, впадала в око наявність аж трьох професійних відеокамер й іноді здавалось, що актори грали більше на них, аніж на публіку.

В рамках дійства охочі могли спустити на воду сплетені заздалегідь вінки та пострибати довкола ватри – через неї, при всьому бажанні, можна було б перестрибнути, хіба що маючи при собі тугоплавку жердину. А на завершення майстри вогню влаштували фаєр-шоу.

Атмосфера і вдень, і вночі панувала цілком невимушена. Проте час від часу зв’язок з тим, що відбувається довкола, втрачався, і все скидалося на звичайну собі вилазку з друзями на природу. Що, зрештою, також геть не розчарувало.