Рецензія на книгу Оксани Забужко "let my people go"

Рецензія на книгу Оксани Забужко "let my people go"

Як тільки я взяв цю книгу до рук, в мене виникла думка: "ось, ще одна книга-розповідь про Помаранчеву революцію", але... Відразу ж, у передмові, розвіялися мої стереотипи та ілюзії. Чому? Спершу я зрозумів одну просту річ: "яку розповідь про революцію я читав востаннє?". Роблячи археологічні розкопки у власних думках під впливом "let my people go", а точніше під впливом передмови, зрозумів, що жодної(!) розповіді про революцію не читав. Чому? Книга лише частково дає відповідь на це питання. Інша частка лишається нам на роздуми. Я дійшов висновку, що занадто голосно кричали ті, хто переміг і пішов до виконавчої влади, занадто великий бруд був вилитий на голови "помаранчевим" після безвідповідальних дій їх поплічників. Інші висновки зробите самостійно і частково в цьому Вам допоможе Оксана Забужко.

Протягом усієї революції письменниця описувала закордонним ЗМІ про ситуацію в Києві. Саме ці публікації викладені на сторінках книги. Не раджу читати підряд всі інтерв’ю та статті, занадто вже дратують багаторазові повтори одних й тих самих конкретних фактів, деякі з них вжиті в різноманітних публікаціях по п’ять(!) разів. Але це зовсім не значить, що ця книженція зовсім не цікава та інтригуюча.

Два різних погляди на книгу Ірени Роздобудько "Ґудзик"

Два різних погляди на книгу Ірени Роздобудько "Ґудзик"

погляд №1
За визначенням самої авторки - це психологічна драма, тобто під зовнішнім "всегараздом" вирують несамовиті порухи душі. Занурюючись в сторінки, плавно переходжу від співчуття героям, до копирсання у власному мікрокосмі.

"Люди - ви вільні!" Вони повсякчас нам це кажуть, а ми вперто продовжуємо шукати собі все нових і нових оков. Ось і Денис знайшов. Переповнений юнацькими мріями, він шукав слави і визнання. А знайшов її трохи божевільну, загадкову, оманливу. Її образ ніколи не міг зібрати докупи - в пам`яті виринав то чарівливий голос, то благородні рухи, то стрункий аромат парфумів, або звабливий обрис обличчя спалахував від вогника запальнички. Вона і стала хворобою на все його життя. Нездорове кохання породило недугу, яка не вщухала, а лиш прогресувала протягом двадцяти років.

Рецензія на книгу Світлани Поваляєвої "Замість крові"

Роман "Замість крові" Світлани Поваляєвої - це роман, який варто рецензувати хоча б тому, що завдяки ньому воскресає в нашій свідомості та субкультура, від якої залишились самі спогади - хіпі. Роман виданий серією "Бібліотека журналу "Четвер", передмова написана Юрком Іздриком, де він зазначає, що до вдалих знахідок авторки належить психологічно переконливе вміння писати від імені чоловічого персонажа. І ще він пише, що це гарний роман під поганою назвою. Додам від себе: роман з відлякуючою обкладинкою.
Сюжетна лінія трохи незрозумілого кохання та позбавленого конкретної мети пересування героїв з однієї тусівки до іншої. Поваляєва пише про той Київ, яким він був на початку 90-х, про хлопчиків та дівчаток, які шукали свободу, любов та справжність, а знаходили залежність від алкоголю та наркотиків. Не дивлячись на те, що в книзі майже нема лірики чи романтики, а українська мова поєднується з постійним вживанням ненормативної лексики та сленгу, ця книга про болісно втрачене кохання та життя, яке зображено в постнаркотичних та алкогольних станах. А ще тут є жахливі сцени процесу вживання наркотиків, які слабка психіка навряд витримає.

Рецензія на книгу Дай Сіє "Бальзак і маленька китайська кравчиня"

Тоталітаризм - це наростання тенденцій унітаризації та космополітизації у житті сучасного суспільства. Негативні наслідки подібної тенденції відображувала ще прадавня міфологічна свідомість, відповідаючи на рух реальности від хаосу до Космосу знаменитим міфом про Прокруста.

Рецензія на книгу Ірен Роздобудько "Ескорт у смерть"

Рецензія на книгу Ірен Роздобудько "Ескорт у смерть"

Гостросюжетний роман "Ескорт у смерть" Ірен Роздобудько став лауреатом конкурсу "Коронація слова" в 2002 році. Дії розгортаються довкола новоспеченої фірми "Ескорт-сервіс", яка пропонує доволі незвичні для ока звичайних громадян послуги. "Ескорт-сервіс" пропонує респектабельним бізнесвумен супутників на вечірки, вистави та інші масові події, на які візит жінки на самоті буде сприйматися вульгарним.
Але якось цих "кавалерів-супроводників" починають знаходити після чергової "оренди" мертвими на вулицях міста. Всі вони біляві, мають блакитні очі, але знаходять їх з вирізаним пасмом волосся. Яким би дивним це не здавалось, але в сценарій цих "серійних" вбивств покладена історія нещасного кохання до білявого хлопця, якому через багато років доля віщує розслідувати серію вбивств в агенції "Ескорт-сервіс". Ці вбивства є своєрідною помстою, викликом людству, бо несуть за собою призначення стерти, знищити, припинити існування кохання.
Дана, володарка агенції, бачить, що її "працівники" ідуть з життя один за одним, тому вона не зупиняється, маючи в задумі оновлення кадрів. На тлі постійної боязні в "Ескорті", з'являється Орест - новий працівник, якого використовує як наживку Роман- білявий міліціонер, через якого утворилось це коло.

Рецензія на книгу Нелі Шейко-Медведєвої "Альфонс"

Рецензія на книгу Нелі Шейко-Медведєвої "Альфонс"

"Альфонс" Нелі Шейко-Медведєвої - це роман, який ховає в собі подарунок для читача, тобто ще одну історію, яка має повне право називатися романом. Як не дивно, але вся увага в цьому романі приділяється чоловічій статі, а все тому, що попереду на нас чекає епоха матріархату.
Лариса Мальована (або як далі стає відомими - Леся Дриб) - журналістка, яка випадково виводить на чисту воду бізнес власного чоловіка, такий собі бандитський бізнес! Маючи на нього компромат, завдяки ЗМІ вона намагається відкрити країні очі, але невчасно потрапляє в пазурі тих, хто працює на її чоловіка. Таки виривається з них!!! Ховаючись від шайки, Лариса знаходить своє минуле, від якого колись втекла, шукаючи заможного життя.
Не дивлячись на те, що чоловік Лариси тримає всю країну, завжди знаходяться люди, які їй допомагають. Ознайомившись з минулим Лариси, яке можна, і варто назвати "Леся Дриб" (справжнє ім'я теперішньої Лариси), читач дізнається про Юрка Калиновича. Саме Юрко і стає головним героєм роману, який ховається в "Альфонсі", та відкриває таємницю цієї назви.