Мандри як паралельна реальність людської доброти
Сучасний світ, як ніколи, застряг у побутових клопотах та щоденній рутинній роботі. Вирватися з цього кола надзвичайно важко. Саме тому про сміливість іти проти сталих суспільних норм, про порозуміння батьків і дітей, про те, що визначає мандрівника, про випадки зміни способу мислення, про людську доброти та її мінливість залежно від ситуації, а також про можливість здійснення мрій Сашко Ткаченко говорить із новоявленим мандрівником, кременчучцем Миколою Герасимовим.

П’єси писали і Шевченко, і Нечуй-Левицький, і Панас Мирний, і Леся Українка, й Іван Франко. Інша річ, що драматургія не стала їхньою «фірмовою стравою», хоча п’єси їхні досі живуть на сцені. Так і я : пробую себе в різному. Кожна історія вимагає своєї форми. Коли бачу, що краще розповісти її для сцени, то пишу п’єсу. Але я ще доволі молодий автор, тож творчі пошуки тривають.