«Агенція ведмежих послуг» Наталії Коробко – детективне чтиво для жінок

Яке місце в літературі займає цей жіночий детектив, виданий Зеленим Псом, і кому його читати? Агенція ведмежих послуг – п’ята видана книга Наталії Коробко. І в той же час перша - за часом написання. Книга писалася російською мовою, переклад на українську забезпечувало видавництво. Він не ідеальний і місцями не надто старанно вичитаний, але загалом сприймається добре.

Плюс цього жіночого детективу — увага авторки до сюжету. Так чи інакше він у неї вийшов захоплюючим і таким, що дає певний стимул для прочитання. Місцями виникає плутанина з іменами, але згодом туман розвіюється і все врешті-решт пояснюється. Інтригуючи несподіваними поворотами подій, Наталія Коробко веде читача назустріч майже голлівудському геппі-енду, де зло покаране, а добро нагороджене.

Головна героїня роману, від особи якої йде розповідь – сприймає себе як хронічну невдаху: «кожен зустрічний цвях рве її сукню, а кожне авто обливає її болотом з єдиної на вулиці калюжі», але незважаючи на це в детективі їй постійно щастить: кожен свідок мало не біжить на зустріч розповісти все, що він знає, а один дідусь навіть дарує їй загублений невідомим ґудзик; дзвінок мами рятує її від сексу з директором; потрапляння в міліцію гарантують їй хороших друзів, а подружці – коханого чоловіка; те, що вона зачепилася і впала, поваливши за собою кількох чоловіків – дарує їй гарного друга, що готовий виконати будь-яку забаганку.

Після такого ряду удач я би вже не боялася цвяхів та калюж.

В реальності, описаній Наталією, майже немає гострих кутів, якоїсь напруженості чи відчуття небезпеки. Максимум – це гнівні матюки міліціонера чи чиясь «випадкова» смерть на сходах. Помирають в детективі Коробко лише найгірші - мабуть ті, кого не шкода вбивати, навіть в тексті. Це психована стерва, дружина бізнесмена, про яку жодна людина не могла позитивно відгукнутися, або інше джерело зла – заздрісна та підла сестра дружини начальника головної героїні. Ніяк не можна повірити, що головній героїні загрожує небезпека, якщо їй ЗАВЖДИ щастить, якщо вона не робить жодного серйозного промаху чи помилки.

Жіночність детективу проявляється у тому, що його інтрига розгортається завдяки жінкам, все заплутано довкола заздрощів, зрад, кохання, невірності та підлості, зрештою - навколо стосунків чоловіків та жінок, поданих майже виключно з жіночої точки зору. Переважно ініціатива теж належить представницям прекрасної статі, хоча є ще й два чоловіки. Один з них – бере на роботу головну героїню. Він і виявляється однією з осей зла. Інший є великим коханням випадкової подруги головної героїні.

Глибокого психологізму в детективі немає. Навпаки - часом навіть важко зрозуміти психологію героїв. Вони подані одиничними яскравими мазками, спалахами, які скоріше являють те, що вони показують соціуму, а не те, чим вони є насправді. Тому складається враження, ніби за подіями та персонажами спостерігаєш збоку, не маючи змоги зазирнути в душі.

Детектив читається легко, без особливого напруження мозку. Й саме тому його можна читати будь-де: вдома, в транспорті, в магазинних чергах.

Твір не претендує на місце в класиці, геніальність чи всесвітнє визнання. Він просто займає своє місце в ніші жіночої розважальної літератури.